«Ой хто, хто Миколая любить». Вистава для учнів 1-4 класів

неділя, 23 листопада 2014 р.


«Ой хто, хто Миколая любить». Вистава для учнів 1-4 класів
Дійові особи:
  1. Святий Миколай
  2. Ангел 1
  3. Ангел 2
  4. Марійка – учениця 8 класу
  5. Мама
  6. Оля – учениця 5 класу
  7. Петрик – учень 1 класу
  8. Антипко –старий чорт
  9. Чортик



Дія проходить увечері перед днем святого Миколая – 19 грудня. Світлиця. Звичайна кімнатна обстановка. По середині  кімнати стіл ,крісла. На стіні портрет Шевченка,а на другій (по можливості образ св. Миколая ). За столом сидять Марійка,Оля і Петрик і готують уроки .

Оля:       Петрику, ти вже розв’язав всі задачі з математики ?А вірш вже вивчив ?

Петрик: ( У руках у нього іграшка , якій він приділяє всю увагу ). Ти думаєш, що це так           легко . Добре вам всім старшим говорити. Таблицю множення ви всі знаєте напам’ять. А я ось її ніяк не покладу у свою голову. Не хочу більше працювати! Голова в мене болить.

Марійка: А ти постарайся швидше вивчити уроки, адже скоро повертається мама з роботи, а у нас ще багато домашніх обов’язків. Тобі ж мама доручила принести хліба з магазину, нагодувати кроликів, коли ж ти встигнеш?

Оля: Сьогодні треба нам скоріше закінчити всю свою роботу. І раніше лягати спати. Адже завтра день Святого Миколая. Він вже напевно зі своїми янголами вирушає на небесній колісниці в дорогу, на Землю, щоб зустрітися з чемними і добрими дітьми, яких він дуже любить і всім приносить подарунки.

Петрик: А звідки він знає, чи я був чемним і слухняним?

Марійка: Він знає все, йому допомагають янголи. Вони все бачать, дивляться з небесних висот на Землю. Знають всіх дітей і записують у велику книгу; добрі і погані їх вчинки. Цю книгу Святий Миколай бере зі собою, щоб не помилитись і подарувати кожній дитині те, що вона просила. Хто хотів книжку – тому книжечку цікаву, хто цукерків – тому цукерки, на ялинку, а спортсменам напевно ковзани і лижі. І тих не забуде. А поганим і нечемним дітям хіба від чортика Антипка дістанеться велика різка, щоб вибивати з них лінивство і неслухняність.

Петрик: О мене, напевне, Святий Миколай не мине. Я завжди був добрим, слухняним.

Марійка: А то ще побачимо! Дивись, я вже закінчила підготовку до уроків, встигла помити посуд, прибрати в кімнаті. Мама буде мною задоволена. Прийде втомлена з роботи, а я їй теплу вечерю. А  ти все крутився, забавлявся іграшками, поглядав у вікно, замість працювати. Тому задача не розв’язана, кролики голодні. І що ти там бачив у вікні?

Петрик: Та нічого, нічого, я працюю…( У вікні появляється голова чортика. Він киває пальцем, зве Петрика до себе).

Антипко: ( Говорить шепотом) Ходи, на вулицю до мене, не мучся, не трудись! Тут так весело, повно розваг. Он хлопці в хокей грають. Кинь все!

Петрик: ( Розкриває зошит і книжку). О, я вже все виконав. Іду погуляю до хлопців. Ось Михайлик з клюшкою з’явився. Я довго не буду…
Марійка: Е, ні, братику, так не можна! Ти знаєш народну мудрість: ”Зробиш діло – гуляй сміло”. Я зараз перевірю, чи ти готовий до завтрашніх уроків. Так-та-к- (дивиться у зошит Петрика) Задачу розв’язав правильно, тільки письмо недбале. Дуже спішив. А як з віршем? А ну розказуй, я послухаю!

Петрик: Ну добре… Слухай (розказує вірш, весь час підглядає в книжку)
Випав сніг
Вже обсипався горіх
На травицю іній ліг…(ліг… підглядає)
Я хотів спитати літо,
Та вчинився буйний вітер.
Я хотів спитати осінь –
Холод вигулькнув з-за сосен
Я погрітися побіг,
А тим часом випав сніг.
Я побіг, побіг (хоче бігти)

Оля: О, негарно ти розказуєш вірш.

Петрик: А ти свій вірш вивчила? Ану розкажи. Я ще малий, але перевірю і тебе.

Оля: Добре. Нехай Марійка послухає і розсудить, хто з нас розказує краще, хто переможець (розказує вірш)

Гляньте: хата край дороги
Недокінчена стоїть.
Будівничий від знемоги
Впав і спить вже кілька літ.
Зруб валився, крокви гнили
І чорніли на сльоті
Аж старого заступили
Будівничі молоді.
То вони побудували
Хату ту на другий день
Вже там люди жити стали
І в печі горить вогонь.
Ті руїни при дорозі
Україна – знайте ви,
Впали всі борці в знемозі
Сили втратили в борні.
Упадає край наш милий
Топчуть землю вороги
Гей, а може замінили
Втомлених героїв ми?
Свої сили ми керуєм
Досвід візьмем у батьків
Україну відбудуєм
Освободимо батьків.
Бистрі очі, чуйні вуха
Будем мати заодно
Силу тіла в силу духа
Україні віддамо!

Марійка: (Плеще у долоні). Дуже гарно, Олю! Ти молодець. Вірш розказала дуже гарно. Ось так треба, Петрику, розказувати вірші. Олі я ставлю "5”.

Петрик: (Плаче). Але я ще малий. Як підросту також зможу.

Марійка: Ну добре!Але знай, коли ти і надалі будеш недбалий, лінивий св.Миколай розгнівається на тебе і не зайде до нас в гості ні на яву, ні у сні. І коли прокинешся завтра вранці, під подушкою нічого не знайдеш.

Петрик: Я тебе не розумію. А що там повинно бути під подушкою?

Оля: Я тобі розкажу, бо ти ще малий, нічого не знаєш. Святий Миколай не встигає завітати за одну ніч у кожну хату до всіх діток. Тому він приходить до них вночі, коли вони вже міцно сплять. І тихенько під подушку кладе подарунок, а сам спішить далі, щоб встигнути всіх обійти. Якби не ангели, то напевно, не встиг би. А він не хоче скривдити ні однієї доброї дитини.

Петрик: Добре, Олю, що ти мені все розказала. Я нікуди  не піду поки не вивчу добре всіх уроків (до чортика ,що появляється знов у вікно).А ти мене не мани! Нічого не вийде,йди геть! (накивує пальцем, чорт ховається)

З’являється мама.

Мама: Ох, як я втомилася на роботі. Діти мої, як же ви тут без мене? Чи вивчили ви уроки? Чи ви виконали моє доручення?

Діти разом: Так, так, матусю, ми все зробили.

Мама: Гарно, гарно! Бачу в хаті чисто, прибрано, І посуд помитий. Напевно, кролики не голодні. Чи не так, Петрику?

Петрик: Та, та… Я зараз…!

Мама: От бачиш, який ти безсердечний. Ніколи голодний не був, то і не знаєш, що таке голод. Голод страшний для тварин і людини. Гріх великий так робити. А ще сьогодні у надвечір’я свята святого Миколая.

Петрик: (плаче)  Я вже більше так  робити не буду, буду старанно вчитися. Вже біжу до кроликів.
Мама: Нагодуй їх добре і скоро вертайся. А ви, Марійко і Олю, добрі діти. Святий Миколай не забуде вас. Ось вже темна ніч чорними крилами накрила землю. Святий Миколай вже, певне, в дорозі. Чи не обмине він нашої хати? Щоб запросити його до нас, заспіваймо пісню до святого Миколая.

(появляється Петрик зі снігом на голові і руках)

"Ой хто, хто Миколая любить” – він почує і накаже небесним ангелам зупинити небесну колісницю біля нашої хати і прибуде сюди (до Петрика каже). Співай разом з нами.

Всі разом: Ой хто, хто Миколая любить.

Ой хто, хто Миколаю служить.
Тому святий Миколай
На всякий час помагай – Миколаю.
(дзвонить телефонний дзвінок, мама слухає)

Мама: Добре, ми всі ждемо.

Діти: Хто дзвонив?

Мама: Це дзвонив Архангел Гавриїл, що з ангелами затримався у Львові, але скоро прийде сюди. Сидіть діти чемно і ждіть його. (чути голосний гавкіт собак, влітає як вихор чорт, Антипко, одягнутий у чорний костюм з рогами, в руках в’язка березових прутів)

Антипко: (б’є чортеня різкою, те кричить і бігає навколо сцени) А це тобі, щоб не намовляв Петрика до гріха. На тобі, на тобі.

Чортеня: (звертається до глядачів) Вам, братчики, сміх, а  я вже спиною рушити не можу (плаче).

Антипко: Ану розказуй, як то було з Михайликом. Чому потерпів невдачу?

Чортеня: Бачите, це було у школі. Я заліз Михайликові у вухо і чекав нагоди, щоб намовити його до гріха. Аж бачу: його товариш показує у класі гарну книжечку з цікавими малюнками. Моєму Михайлику аж очі засвітилися. Добре, думаю собі, ось зараз виконаю ваше, пане Антипку, завдання.

Антипко: Ну і що далі? Так, так, я знаю це з досвіду, що тут вже легко навити до крадіжки.

Чортеня: І це я використав. Шепчу йому до вуха: бери, бери, ніхто не бачить. Він спершу не хотів, але я добре причепився, і він мене послухався. На перерві, коли діти повиходили на подвір’я, Михайлик лап за книжку, заховав за пазуху, а далі мерщій між хлопців. Скінчилась перерва, Дмитрик, а це була його книжечка, глип за парту,нема книжечки. А діти в один голос: " То Івась вкрав. ”  Віддай книжечку – кричить. А далі почали штовхати його. Зловили, бачите, його на крадіжці. І тепер Івася всі разом били (обсіли). Івась плаче, проситься, запевняє, що не брав, а йому не вірять, А на мого Михайлика ніхто навіть оком не кине. Я потираю руки від радості, але тут Михайлик як не крикне крізь сльози: "Лишіть Івася в спокою, то я взяв книжечку, ось вона!” В цей момент надійшов вчитель. І подумайте, він не тільки похвалив Михайлика, що признався до гріха, але й ще подарував йому точно таку саму книжечку. То ж простіть мене
(падає на коліна перед Антипком). 
Що ж я міг зробити?

Антипко: (б’є його ще раз різкою) Ну досить, з тобою я ще розправлюся в пеклі. Будеш носити півроку смолу і смолитись на вогні цілий місяць, щоб добре запам’ятав, як треба виконувати мої накази. А зараз я прощаю тобі, бо є важливіші накази, завдання. Я дізнався, що по землі мандрують святий Миколай зі своїми Ангелами. Наше завдання – їх одурити і викрасти найбільше подарунків. Він буде роздавати їх чемним дітям, а я буду брехати на них, що вони погані, ліниві, а ти підбріхуй, кради з кошика все, що вдасться. Бо у нас як не збрешеш, не схитруєш, не вкрадеш, то не проживеш.

Чортеня: Добре! Згода! Я готовий!

Антипко: За такі слова хвалю тебе. Думаю, що успіх буде у нас великий. Вже слинка тече мені  з рота на згадку про смачні яблука і цукерки. І такий радий, що хочеться мені затанцювати 

(бере чортеня за руки, кружаться і співають)

Ми чортики, ми чортики
Голодні всі, як хортики
І зараз з’їли б ми вола
Бо нам смакує не смола
чортики дитячий гріх
беремо правду всіх на сміх
Для нас утіха і добро
Брехня дітей, незгода зло
Ми чортики, ми чортики
Голодні все, як хортики
І мрія тільки в нас одна
Щоб більше приносити нам зла
Антипко:  Ой, чути кроки. Хтось іде. Це напевно, святий  Миколай зі своїми Ангелами-хоронителями. Заховаємося. А то ще нас покроплять свяченою водою (Ховаються, заглядають. Стук до дверей, з’являється святий Миколай)

Святий Миколай: (входять Ангели,  які несуть великі мішки з подарунками) Тут ціль нашої дороги. Положать ці мішки з подарунками, мої любі діти вже втомилися, дожидаючи нас. О, дуже погана дорога зі Львова. А ще вітер, завірюха. Та й старий я вже дуже. Відкрийте, Ангели, свою книгу і прочитайте, що просять діти, зокрема Оля, Марійка і Петрик. Чи варті вони на мої похвали і подарунки?

Ангел 1: (відкриває книгу і читає, а святий Миколай роздає подарунки)
(Чортик підбігає з-заду і хоче вкрасти)

Святий Миколай: (побачивши чортів) І ти тут вже, нечиста сило?

Антипко: Так, святий. Отче, ми прийшли тобі сказати, що не всі діти, які тут зібралися заслуговують на твою ласку. Всі ці, що записані у цій книзі, не дістануть сьогодні подарунків, а тільки різки, бо вони наші.

Святий Миколай: А чим ці діти провинилися?

Антипко: ( дивіться в книгу) Не слухають своїх батьків, не слухають учителів,не вчаться пустують,крадуть,курять, б’ються,прозиваються, грають в карти на гроші.

Чортик: Так, так, брешуть, грають в карти.

Святий Миколай: О, брехня і лінивство – це великий гріх.

Ангел 2: Не вір їм, Святий Отче. Хоч багато дітей прогрішилось, та вони поправляться. Прости їм, Отче, усі провини.

Святий Миколай: Я люблю тільки чемних і добрих дітей.

Антипко: (показує на чортика) Таких як оцей. Погляньте на нього: який він покірний та чемний, добрий. Дай йому, Отче, подарунок.

Ангел 2: Геть, Сатано! Отець Миколай знає дітей і тебе.

Святий Миколай: Ваші прохання і молитви, дорогенькі діти, дійшли до мене. Звертаюсь до вас з проханням (звертається до дітей) Учіться, діти мої, пам’ятайте слова нашого великого поета Т.Шевченка: "І чужого научайтесь, свого не цурайтесь”. Слухайте своїх батьків і родичів – тата і маму, любіть свій народ, свою Україну і будьте вірними її синами і дочками. А як приїду через рік, мої милі діточки, докажіть, об оцей Сатана,який чигає на вашу душу, не мав у своїй книзі ні одного прізвища української дитини. Це буде для мене і для всіх святих найбільша втіха.

(до Ангелів) 
А тепер допоможіть роздати оці подарунки. Хай радіють усі українські діти, хай знають, що їх не забуває Небесний Отець.

(Ангели подають кожний подарунок Святому Миколаю, а він голосно зачитує ім’я і прізвище дитини і вручає його. До деяких подарунків чорти додають різки з відповідними словами. Коли всі подарунки роздано, Святий Миколай благословить дітей і говорить)

Прощавайте, любі діти. За рік прийду знову до вас на цю багатостраждальну Українську землю, Буду благати Господа, щоб він післав нам щастя, здоров’я, а всьому українському народу добробут, щастя, надію на кращу долю.
Будьте здорові, я  поспішаю в інші міста та села, бо чекають чемні дітки.





0 коментарі:

Дописати коментар

 Додати до закладок: