Сценарії до свята РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Останнє на сайті

• «ДАРИ АРТАБАНА». Різдвяна вистава
• «ВІФЛЕЄМСЬКА НІЧ». Сценарій до Різдва
• «РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ ПРО ГАЛЮ ТА КОЗАКІВ-РОЗБІЙНИКІВ». Музична вистава

Інші дитячі сценарії

• «Зоря над вертепом». Сценарій
• «Різдвяний Дід». Сценарій
• «Бо прийшли до тебе три праздники в гості». Вертеп. Сценарій
• «Нова радість стала!» Різдвяний сценарій для Недільних шкіл
• «Добра новина». Вертеп. Сценарій для дітей Юрія Шкрумеляка
• «Божі пастушки». Вертеп для дітей Юрія Шкрумеляка»
• «Різдвяна ялинка». Сценарій для дітей
• «Народився наш Месія». Сценарій
• «З колядою йдемо». Різдвяний вертеп. Сценарій. (Для дітей різної вікової категорії)
• Вертеп. Сценарій недільної школи при Стрітенському соборі
• Вертеп в Карпатах. Сценарій. (Діти та дорослі)
• Різдвяний вертеп. Сценарій для дітей
• Дитячий вертеп. Сценарій
• Вертеп з села Сивороги
• Сценарій Вертепу в селі Хриплин
• Вертеп. Сценарій на Щедрий вечір

Сценарії для старшокласників та студентів

• Вертепне дійство. Сценарій
• Вертеп Студентського Братства Львівської Політехніки (1996)
• Вертеп. Сценарій на 11 дійових осіб
• Вертеп. 19 дійових осіб
• Вертеп хору «Вірую»
• Вертеп «Мир убогій цій хатині». Сценарій

Сценарії російською мовою

• «Рождество Христово». Сценарий. Для воскресных школ. Русский
• «Сын Марии». Різдвяний вертеп сценарій. (Русский. Для 5-7 классов)
• «Вифлеемская звезда». Сценарий. (Русский)
• Сценарий Рождественского праздника в с. Поим. (Русский)
• Рождественский сценарий для детей. (Русский)
• Вертеп на русском языке. Сценарий
• Сценарий Рождества для детей

Усі різдвяні вистави »

Сценарий праздника Рождества для детей

 

Оформление помещения к инсценировке: наряженная ель, под ней ясли, на стене икона «Рождество Христово».

Дети заходят в комнату и рассаживаются полукругом возле ели, а воспитатель, исполняющий роль ведущего, пересказывает евангельскую историю о Рождестве Христовом, потом дети встают перед иконой и читают праздничную молитву: «Рождество Твое, Христе Боже наш, воссиял над миром свет разума, звезды кланяются Тебе, Солнцу правды, и к тебе ведут с высоты Востока Господи, слава Тебе!»
Прочитав молитву, дети готовятся к костюмированной постановке «Рождество Христово». Для постановки берется эпизод явления ангела Господня пастухам и паломничества волхвов. Костюмы для постановки можно придумать самим. Все представление сопровождается музыкой, звучащей на протяжении всей инсценировки.

Дейстующие лица (10+4 чел для чтения стихов):

1. Ведущий (поверх одежды может быть надет кусок ткани, закрепленной на плече)
2. Пастух І
3. Пастух ІІ
4. Пастух ІІІ (все одеты в халаты, в руках — посохи)
5. Ангел І
6. Ангел ІІ
7. Ангел ІІІ (одеты в светлые накидки)
8. Волхв І
9. Волхв ІІ
10. Волхв ІІІ (одеты в халаты, на голове — тюрбаны, накрученные из кусков материи)

Ведущий (начинает). В ночь, когда должно было случиться чудо, пастухи пасли свои стада.

1-й пастух. Какая прекрасная ночь сегодня! Все спит кругом, и мир спокоен под пологом ночи. Наверное, должно случиться чудо...

2-й пастух (задумчиво). Так тихо, и никто не знает, что мы пасем свои стада. Звезды так ярки сегодня, но что это?

Ведущий. И вот явился пастухам с вестью ангел небесный в белых сияющих одеждах.

Выходит 1-й ангел.

1-й ангел. Не бойтесь! Господь послал меня сообщить вам Великую Радость. В Вифлееме родился Спаситель!

Появляются еще два ангела, становятся рядом с первым.

Все три ангела (хором). Не тревожьтесь, Господь послал мир этой земле!

Ангелы уходят.

Ведущий. Видение исчезло, а смущенные пастухи, вняв словам ангела, отправились в город Вифлеем, чтобы поклониться младенцу Христу.

Пастухи поднимаются и под слова ведущего уходят.

Ведущий. В эту тихую ночь спешат на звезду, появившуюся в небе, волхвы, спешат в Вифлеем, чтобы поднести дары младенцу.

Входят три волхва с дарами.

1-й волхв. Мы волхвы-звездочеты Валтасар, Гаспар и Мельхиор.

2-й волхв. Мы привезли дары святому младенцу.

3-й волхв. Золото, ладан, смирну и нард прими от нас.

Волхвы по очереди подходят к елке, кланяются, ставят у макета вертепа свои дары и уходят. В центре сцены елка, на ней — Вифлеемская звезда, под елкой — вертеп. Ангелы, пастухи и волхвы становятся возле елки по обе стороны от вертепа.

1-й пастух. Чудо свершилось! Господь во плоти сошел к нам!

2-й пастух. Господь здесь!

1-й волхв. Мы пришли из далеких стран. Звезда привела нас сюда, чтобы мы поклонились Спасителю.

2-й волхв. Мы принесли Господу нашему лучшие дары земли: смирну, ладан и золото.

1-й ангел. Мы принесли пастухам радостную весть о рождении Христа.

2-й ангел. Славьте рождение Христа!

3-й ангел. Христос явился с небес к нам, встречайте Спасителя!

3-й волхв. Христос с нами! Обратите к нему свои сердца и молитесь! Боже! Пошли нам мир!

3-й пастух. Просвети заблудших и неразумных, пошли успокоение этой земле, Господи!

2-й ангел. И тех, кто согрешил перед тобой, Господи, прости и помилуй!

Ведущий. И помоги найти к Тебе дорогу!

Все вместе (поют). Слава тебе, Боже!

Все кланяются и уходят.

1-й ребенок. Две тысячи лет прошло с той ночи, когда родился Бог и земля наконец обрела мир. Теперь Он с нами среди тревог и суеты, всегда в наших сердцах. И мы всегда можем обратиться к нему в молитве!

2-й ребенок. Вифлеемская звезда давно погасла, но рождение Христа не забыто! До сих пор мы помним эту историю и каждый год она согревает наши сердца. Мы помним о том, как пришли ведомые звездой к яслям волхвы с дарами и пастухи, которым ангел сообщил Великую Радость. Помним, как царь иудейский приказал убивать всех младенцев, чтобы найти Иисуса, и как ангел спас святое семейство.
Как, проповедуя любовь и правду Божества,
Он каждый год рождался вновь на праздник Рождества.
Давно погасла в зимней мгле Восточная звезда,
Но не забыто на земле Рождение Христа.

Далее дети рассказывают стихотворения поэтов, посвященных Рождеству Христову - А. Фета, К. Львова, Г. Гейне. Каждое стихотворение можно разделить на двоих (каждый ребенок читает по четверостишию). Всего можно задействовать для чтения четверых детей.

1-й ребенок
Ночь тиха. По тверди зыбкой
Звезды южные дрожат;
Очи матери с улыбкой
В ясли тихие глядят.
Ни ушей, ни взоров лишних,
Вот пропели петухи,
И за ангелами в вышних
Славят Бога пастухи.

2-й ребенок
Ясли тихо светят взору,
Озарен Марии лик.
Звездный хор к иному хору
Слухом трепетным приник.

1-й ребенок.
И над Ним горит высоко
Та звезда далеких стран:
С ней несут цари Востока
Злато, смирну и ладан.
(А. Фет)

3-й ребенок
В сиянье звездном к дальней цели
Спешит усердный караван;
И вот леса зазеленели,
Засеребрился Иордан.
Вот башни стен Ерусалима,
Громады храмов и дворцов,
Но горный свет неугасимо
Зовет все дальше мудрецов.
Струит звезда над Палестиной
Лучи прозрачные свои...
Вот над уснувшею долиной
Гора пророка Илии.
Все ниже, ниже свет небесный,
Вот Вифлеем — холмов гряда...
И над скалой пещеры тесной
Остановилася звезда.
Лучи небесные погасли;
Янтарный отблеск фонаря
Чуть озаряет ложе-ясли
Новорожденного Царя.
Волхвами вещий сон разгадан,
Открылся Бог своим рабам.
И смирну, золото и ладан
Они несут к Его стопам.
Младенец внемлет их рассказам,
Небесный луч им светит вновь:
В очах Христа предвечный разум,
В улыбке — вечная любовь.
(К. Львов)

4-й ребенок
Три светлых царя из восточной страны
Стучались у всяких домишек,
Справлялись, как пройти в Вифлеем,
У девочек всех, у мальчишек.
Ни старый, ни малый не мог рассказать,
Цари прошли все страны.
Любовным лучом золотая звезда
В пути разгоняла туманы.
Над домом Иосифа встала звезда,
Они туда постучали;
Мычал бычок, кричало дитя,
Три светлых царя распевали.
(Г. Гейне)

Завершается инсценировка праздничным застольем. Дети, родители и организаторы праздника собираются за одним столом. Детям вручаются подарки. Подарки вручаются под музыку; называются по очереди имена всех присутствующих.
На празднике также можно провести викторину на тему Рождества Христова. За правильный ответ детям можно вручать небольшие призы.

ВОПРОСЫ ДЛЯ ВИКТОРИНЫ
1. Сколько времени прошло со дня рождения Христа?
2. В каком городе Он родился?
3. Как звали отца Иисуса Христа?
4. Кому сначала ангелы принесли весть о рождении Христа?
5. Кто такие волхвы и как их звали?
6. Откуда пришли волхвы и что принесли они в дар Христу?
7. Почему Ирод приказал убить Иисуса?
8. В каком городе поселились Мария, Иисус и Иосиф после смерти Ирода?
9. Каким образом Христос спас людей?

Несомненно, такой праздник надолго запомнится всем — и взрослым, и детям.
Рождество можно провести по-разному: показать сценку на библейскую тематику или устроить рождественский утренник и карнавал одновременно. Но что бы это ни было, праздник должен быть хорошо продуман. Костюмы нужно готовить заранее и заранее предупредить гостей, чтобы они тоже пришли в костюмах. Если взрослые приходят вместе с детьми, то можно заранее договориться, чтобы дети подготовили какой-нибудь номер. Или можно устроить любое театральное представление, ведь главное, чтобы было весело. И конечно, праздник не обойдется без подарков и призов. А завершить торжество можно на улице (покататься с горы и поиграть в снежки), а под занавес устроить фейерверк.
На Рождество пользуются популярностью и такие забавы, как жмурки и фанты или игра «Живые картины», когда по специальному знаку дети замирают и надо угадать, кого они изображают. Веселее будет, если в эту игру поиграют и взрослые.

«НА РІЗДВЯНІ СВЯТА ВСІ СЯ РАДУЙМО». Колядка, слова, ноти

На Різдвяні свята всі ся радуймо
І на Божу славу заколядуймо:
Ісус народився із Діви Марії
На Різдвяні свята, як цвіт з лілії.

Темненькая нічка землю вкриває,
А Пречиста Діва нічліг шукає.
Не було для неї в Вифлеємі хати,
Мусіла в вертепі заночувати.

З тяжкої дороги Діва спочила
І Божого Сина нам народила,
Маленького Спаса положила в ясла.
Хай серце радіє тобі, Маріє!

Котра найясніша зірка сіяла,
В той час над вертепом низько спустилась,
І предивним світлом стайню освітила,
Де пречиста Діва сина зродила.

Пастирі про стадо своє забули,
Хутко до стаєнки вони прибули.
Марію з Ісусом щиро вітали
Про велике чудо всім розповіли.

З далекого сходу три царі прийшли
Для Божого сина дари принесли
Золото і ладан, дорогеє миро
Все вони віддали щиро для Христа.

І ми також нині віддаймо поклін,
Царю рожденому, бо достоєн Він,
Разом ‘ся згуртуймо і заколядуймо,
І віддаймо шану сьогодні Йому.

Завантажити ноти

«РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ ПРО ГАЛЮ ТА КОЗАКІВ-РОЗБІЙНИКІВ». Музична вистава

© Автор: свящ. Вадим Семчук

Дійові особи

• Галя
• Мама
• Микола
• Отаман
• Козаки (2-3 чол.)
• 1-й розбійник
• 2-й розбійник

ДІЯ 1

Старовинна сільська українська хата. В центрі сцени – вікно.

Мама з дочкою Галею сидять біля вікна та вишивають.

Галя.    Мамо, а де Микола?

Мама. Твій брат разом із своїми козаками поїхав на базар подарунки до Різдва купувати (Пауза).

Донечко, а Петро таки гарний парубок. Казав кум,  що буде навесні сватів засилати. Хотіла б я такого  зятя.

У цей час у вікно непомітно для мами та дочки заглядає отаман розбійників.

Одне око у нього перев'язане чорною пов'язкою.

Галя.    Таке скажете! Ви ж знаєте – я не хочу заміж (Пауза).

Ігуменя мені вже дозволяє співати в монастирі. Якби ви знали, як мені добре там!

Мама. Донечко, ти ж знаєш, що мені буде важко без тебе.

Галя.    Ой, мамо. Піду краще по воду до річки.

                  

Бере відро, виходить. Виходить і мама. На сцені з'являється отаман розбійників.

Отаман.              Яка дівчина! (Ходить по сцені, мріє). Гарна! Розумна! Усе за неї віддав би! (Рішуче виходить за куліси).

ДІЯ 2

Ліс. Навколо чавунка сидять двоє розбійників. Їдять картоплю. Виходить отаман, розгублено дивиться під ноги. Сідає, знову встає – видно, він чимось схвильований.

1-й розбійник (не відриваючись від  їжі). А що це з нашим отаманом?

2-й розбійник.                Може закохався? (Сміється).

Отаман роздратовано показує йому кулак. Підводиться. Звучить музика. Отаман співає пісню "Розпрягайте, хлопці, коней” (2 куплета). Розбійники спостерігають за ним.

Отаман.              Ой хлопці. Якби ви бачили цю красуню! Очі – мов ніч. Брови – шну-ро-о-о-чком! (Намагається рухами передати свої почуття).

1-й розбійник (підводиться). Чи це не Галя?!

2-й розбійник.                То коли свататися підемо?

Отаман.                                             Сьогодні! (Рішуче тупає ногою).

2-й розбійник.                Та як?

1-й розбійник.                У селі ж усі знають, що ми розбійники. Нас і близько не підпустять.

Отаман.              Що б ви без свого отамана робили? Нічого без мене не варті!

Виходить на мить, приносить мішок з одягом, кидає під ноги розбійникам.

Отаман.              Чого витріщилися?! Це козацьке вбрання. Переодягайтеся! Пограємося в козаків-розбійників (Сміється, підморгує до розбійників).

1-й розбійник (розглядаючи одяг). Оце отаман! 

2-й розбійник.                Голова!..

Розбійники одягають козацькі шаровари, пояси та інше.

У цей час звучить музика з пісні "Несе Галя воду" без слів,

щоб розбійники встигли переодягнутися.

Отаман.                                             Переодягнулися? Гайда Галю викрадати!

Виходять.

ДІЯ 3

Звучить 1-й куплет пісні "Несе Галя воду". В цей час на сцену повільно виходить Галя з відерцем. Позаду підкрадаються до неї розбійники. Коли закінчується приспів, отаман дає знак рукою, і розбійники кидаються до Галі, натягують на голову мішок, в'яжуть. Галя намагається вирватися, кричить: "Рятуйте. Люди, допоможіть!" Розбійники виводять її. Звучить пісня "Їхали козаки". Після закінчення першого куплета на сцену швидко (наскільки це можливо для старенької жінки) шкандибає мама. Плаче, заламує руки, падає навколішки.

Мама.                 Ой лишенько! Донечко! Сонце моє, куди повели тебе? Ой горе мені! Люди! Допоможіть!

            

Вбігає троє козаків, серед них – Микола. Піднімає матір з землі.

Микола.             Мамо, що сталося?

Мама.                 Ой горе мені! Розбійники вкрали Галю і повезли до лісу. Вона по воду пішла, я почула крик (Плаче).

Микола.             Не плачте, мамо. Я знайду Галю. Гайда, хлопці, на коней!

Хтось із козаків.                             Їдемо!

Виходять, за ними шкутильгає мама.

Звучить пісня "Ой на горі там женці жнуть" (1-й куплет).

ДІЯ 4

Ліс. Розбійники і отаман заводять Галю, садять на пеньок,

розв'язують рота, руки залишають зв'язаними.

Отаман.              Не бійся, Галю, ніхто тебе не скривдить. Я люблю тебе, Галю, і знаю,  що ти полюбиш мене. Я хочу, щоб ти була моєю дружиною.

Галя мовчить.

Отаман               (стає на коліно перед нею). У мене багато грошей, одягу. Зі мною тобі буде добре. Будеш ходити вся в золоті.

Галя.                    Нічого мені від тебе не потрібно. Я не піду за тебе.

Отаман               (рвучко встає; тон розмови стає різким, грубим). Не з батьком розмовляєш. Ти що забула, хто я такий?!

Ходить по сцені, знову підходить до неї. Говорить уже лагідніше.

Отаман.                             Галю, будь моєю. Останній раз тебе прошу.

Галя.                    Ні!

Отаман               (вихоплює шаблю, замахується, але переборює себе,  опускає руку). Твоє щастя, що я люблю тебе. Я відпускаю тебе під чотири вітри. Йди геть із моїх очей!

  

Перерізує шаблею мотузку, звільняє Галю, але сам необережно раниться.

 Зойкає, випускає з рук шаблю, притискує другою рукою рану. Галя кидається до нього, відриває від подолу своєї спідниці стрічку (яка перед виставою легенько пришивається). Обмотує йому руку.

Отаман.                                             Ти смієшся наді мною? Іди, ти вільна!

Галя.                                    Я не можу залишити тебе в такому стані. Боляче?

2-й розбійник.                Він її з дому викрав, а вона йому рану перев'язує.

1-й розбійник.                Якась дивна!

Отаман.                                             Навіщо ти це робиш? Ти любиш мене?

Галя.                                    Господь повелів усіх любити.

Отаман                                              (недовірливо). Хіба так буває?

Галя.                                    Буває… 

Пауза. Відходить до середини сцени, говорить до зали.

Нині свято Різдва. Багато років назад це було. Господь мій Ісус Христос прийшов на землю і став людиною. У звичайнісінькому хліві на сіні Він знайшов собі перший притулок. Все Своє життя Він ніс людям правду і любов. Він ніс себе людям, але вони в більшості своїй не прийняли Його.

Люди кажуть, що правди немає на світі, що Христа розіп'яли, але Він воскрес і постійно воскресає в наших душах, приносячи туди тиху, невимовну радість нового життя. І коли ця радість поселяється в тобі – це трішечки боляче. Але радість того, що Христос хоче бути в тобі, перемагає усе.

Ви можете зв'язати мене, можете позбавити життя, але в серці у мене – Бог. У душі спливають слова мого Господа: "Блаженні вбогі духом, бо тих є Царство Небесне",  "Блаженні ті, хто плаче, бо вони втішаться", "Любіть один одного, як і Я возлюбив вас". І тому душа моя вільна.

 Отаман.              Галю, я зрозумів. Я хочу бути таким,  як ти. Я більше  не хочу грабувати.

1-й розбійник.                Ви як хочете, але  я в розбої вам більше не товариш. (Кидає шаблю).

2-й розбійник.                І я так само.

Чується свист. Забігають козаки з оголеними шаблями.

Микола.                             Галю, відійди в сторону.

Галя.     Миколо, не зачіпай їх. Це наші друзі (Затуляє собою розбійників).

Микола.                                            Що трапилося?

Галя.                                    Сталося чудо. Я тобі усе поясню.

1-й розбійник.                Галю, прости нас. Простіть, браття, простіть, чесні люди, за все те зло, що ми вам причинили (Кланяється під час цього).

2-й розбійник.                Хлопці, прийміть нас до себе.

Микола.                             Ну, якщо так, то братаймося.

Розбійники, отаман, козаки обнімаються. Галя виходить на середину сцени,

повертається обличчям до зали, глядачів. Розбійники та козаки стають поруч.

Галя.    Нині свято Різдва. Але найбільше чудо в тому, що Христос народився в наших душах. Тому будьмо гідні цього великого, безмірного дару!

Кланяються.

© Публікується на rizdvo.blogspot.com з дозволу автора.

«ВІФЛЕЄМСЬКА НІЧ». Сценарій до Різдва

 Діючі особи

• Симон, хазяїн готелю
• Марфа, дружина Симона
• Сара, сирота
• Купець
• Проїжджа з Дамаска
• 1-й пастух
• 2-й пастух
• 3-й пастух

Сцена зображує внутрішній двір готелю.

Попереду ослін і невеликий стіл. Сара підмітає двір.

Наспівує пісеньку, потім втомлено зітхає і сідає на ослін.

Марфа (входить і говорить сердито). Сара! Знову ти ледарюєш!

Сара.    Простить, тітко Марфо. Я тільки відпочити присіла. Втомилася... Весь день працювала...

Марфа.               Нічого, не переломишся! Закінчуй підмітати і йди скоріше чистити овочі! Гостей наїхало – ого-го! Роботі кінця не видно. Поквапся.

Сара.    Зараз, тітко Марфо.

Марфа.               А ти віднесла воду жінці з Дамаска, що недавно приїхала?

Сара      (зніяковіло). Не пам'ятаю...

Марфа.               От тобі і на! Як це не пам'ятаєш? От ледарка! Весь день тільки і чуєш скарги гостей на тебе!

Сара.    Так, тітонько, адже стільки гостей, а я одна! Такого ще не було - усі кімнати зайняті.

Марфа (задоволено). Це правда! Ні однієї вільної кімнати не залишилося. А все – наказ кесаря переписати народ. У нашому Віфлиємі стільки народу зібралося, що і не перелічити.

Стукіт у двері. Входить Купець з багатою скринькою в руках.

Купець.               Добрий вечір, хазяєчко! Чи немає у вас вільної кімнати переночувати?

Марфа.               Що ви, пане! Усе зайнято, вибачайте.

Купець.               Я приїхав у Віфлиєм через перепис: сім’я моя родом з Віфлиєму. Сам торгую дорогоцінним каміням. Нам, купцям, час витрачати ніяк не можна: час – це гроші. Мені б переночувати тільки, я добре заплачу.

Марфа.               Простіть, пане, усе зайнято. Нагодувати – це можна. Відпочинете з дороги.

Купець (сідає на ослін, ставить скриньку на стіл). Шкода, шкода... Я б за платою не постояв. (Відкриває скриньку, дістає намисто.) Може, тобі, хазяєчко, що-небудь з мого товару сподобається? Дивися – царське намисто! Камені так і горять, оправа з позолотою. Га?

Марфа.               Ах, яка краса! Просто чудо!

Сара перестає мести, дивиться через плече Марфи на намисто.

Марфа (сердито). Що дивишся? Підмітай швидше!

Купець (риється в скриньці). А в мене і для дочки твоєї знайдеться.

Марфа.               Яка вона мені дочка! Сирота. Чоловікова племінниця. Пошкодували. Та користі від неї мало.

У дверях з'являється Проїжджа гостя.

Проїжджа.         Я просила принести мені води. Майже ціла година пройшла, а ніхто не несе!

Марфа.               Сара! (Звертається до Купця.) От бачите, що це за дівчисько! Усе забуває! Прямо дурепа якась! (Сарі.) Зараз же збігай за водою! І пам’ятай, доки усе не зробиш, обіду тобі не буде. Зрозуміло?

Сара бере глечик і йде.

(Звертається до Проїжджої.) Ви вже вибачайте. Такої товкотнечі в нас ще не бувало. Просто голова обертом йде!

Купець.               Ну, якщо тобі, хазяєчко, намисто не подобається, тоді прощавай - піду.

Проїжджа          (розглядаючи намисто). Ой, яка тонка робота. А які камені!

Купець.               Я і говорю - царське намисто. Готовий за кімнату віддати. Ночувати ж ніде. Хоч у полі ночуй! (Збирає речі в скриньку.) Піду, може, в іншому готелі знайду...

Марфа.               Зачекайте, купець. Здається, маленька кімната в нас знайдеться. От цього дівчиська. Вона й у хліві може переспати. Нічого з нею не трапиться.

Купець.               Мені б тільки спокійно ніч провести в постелі.

Марфа.               Я проведу вас, ходімо.

Купець (знову витягає намисто). От спасибі! Візьміть за кімнату.

Господарка приймає від нього намисто. Іде.

Проїжджа.         А господарка-то не простачка! Таке намисто заробила! (Іде.)

Входить Симон, сідає на ослін.

Симон. Фу-у-у! Стомився. Але й день видався! Гостей стільки, що не знаю, що й робити!

Вбігає Сара.

Сара.    Дядьку Симоне! Милий мій дядечко!

Симон. Що таке, дівчинко?

Сара.    Обіцяйте, що можна! Будь ласка!

Симон. Що - можна? Про що ти, дорогенька?

Сара.    Там двоє прийшли з Назарета. Він -то старий, а вона молоденька. І, схоже дитину чекає. Такі втомлені.

Симон. Усі приїжджі стомилися, моя дівчинко. Через цей перепис народ з усіх кінців землі йде сюди - весь рід царя Давида. Ти вже скажи їм, мила дитинко, що в нас немає більше місця.

Сара.    Дядечко, я їм свою комірчину віддам! Можна? Я в печері, у хліві переночую.

Симон. Бідна моя добра дівчинко, адже втомилася ти, тобі відпочити треба.

Сара.    Дядько Симоне, будь ласка! Вони так утомилися, так утомилися. Дозвольте мені їм допомогти!

Симон. Ну, Бог з тобою, веди їх у свою комірчину.

Сара.    Спасибі, дядечко, спасибі. Ви не турбуйтеся, я свою роботу виконаю: і двір підмету, і овочі почищу, і води принесу. Я все зроблю.

Входить Марфа. На шиї в неї намисто.

Марфа.               Принесла ти води? (Сідає, починає чистити овочі.)

Сара.    Я зараз... От тільки двох приїжджих проведу в мою комірчину - дядько Симон дозволив...

Марфа.               У комірчину?!

Сара.    Я в печері, у хліві, на соломі буду спати. А вони такі втомлені...

Марфа.               Ти і так там будеш спати, а місцем своїм не розпоряджайся! Нікчемне дівчисько!

Симон. Та досить тобі, Марфо!

Марфа.               А ти не втручайся! Я її комірчину уже здала купцю.

Сара      (плаче). Їм так потрібна кімната...

Марфа.               І слухати не хочу. Роби свою роботу! І поквапся! (Іде.)

Симон. Не плач, люба, не плач (кладе руку на плече Сари). Якось владнається. Не плач.

Сара.    Не можу я, дядечку, залишити їх! Вона мені так посміхнулася, ніби вона мати моя! Вони добрі, бідні... Може вони в печері переночують?

Симон. Не захочуть, напевно.

Сара.    А я запитаю, можна?

Симон. Ну, біжи. Якщо погодяться, нехай ночують у печері.

Сара вибігає. Симон бере віник і починає підмітати двір.

За сценою чути спів "Слава у вишніх Богу, і на землі мир...".

Симон зупиняється, прислухається.

Хтось стукає в двері. Входять три пастухи.

1-й пастух.         Ти хазяїн цього готелю?

Симон. Я, що вам треба?

2-й пастух.         Ми шукаємо Дитину, Що сьогодні народилася.

Симон. В готелі повно народу, але ніхто тут не народився.

3-й пастух.         Та не в готелі!

Симон. Я цілий день вожуся з приїжджими. У місті, може хтось і народився. Тільки я щось не чув.

1-й пастух.         Ми шукаємо Дитину, що народилася в печері, у хліві.

2-й пастух.         А Дитина ця - Спаситель світу.

Симон. Жартуєте! Як це Спаситель світу може в хліву народитися?!

3-й пастух.         Ти краще слухай. Ми зовсім не жартуємо.

1-й пастух.         Сьогодні в поле, де ми пасли стадо, Ангел нам з'явився. І сказав він нам: "Не бійтеся. Я велику радість сповіщаю вам, велику радість для всіх людей. Сьогодні народився в місті царя Давида Спаситель, Христос Господь".

Симон. Ну то біжіть і шукайте по хатах у Віфлеємі!

2-й пастух.         Ні. Ангел сказав: "От вам знак - знайдете Дитини в хліву, у яслах".

Симон  (задумливо). У яслах?

Входить Марфа.

Марфа.               Гості скаржаться, що шумите ви дуже тут. Проходьте, проходьте, нема чого тут стояти!

Симон. Марфо, їм Ангел з'явився. Сказав, що Спаситель світу сьогодні народився. У яслах лежить...

Марфа.               Що за дурниця? Спаситель світу в хліву? Таке придумають! Йдіть, йдіть собі з Богом.

Симон. Ні, ти зачекай. Адже в нас у печері, де худоба стоїть, сьогодні люди ночують.

Марфа.               Що? Які люди? Це все штучки Сари! Піду і вижену їх відтіля. Неподобство! (Іде.)

3-й пастух.         Довго ми чекали Спасителя.

1-й пастух.         Ми бачили Ангелів у небі. Вони співали "Слава у вишніх Богу, і на землі мир...".

Симон  (наче до себе). Мені б їм свою кімнату уступити! А я їх у хлів!

2-й пастух.         Ну що ж, підемо поклонимося Йому.

Пастухи виходять, заходять Марфа із Сарою.

Марфа.               Симон, у яслах Дитина лежить. (Сідає на ослін, задумується, перебирає намисто.)

Сара.    Ах, дядечко Симоне! Ви б подивилися на Дитину! Він такий!..

Марфа (як би про себе). Дивно, коли я дивилася на Нього, у мене так тихо, так спокійно на душі стало!

Сара.    А коли Він дивиться, немов душу твою бачить!

Симон. Марфа, Йому б у нас народитися... А ми... ми не пустили.

Марфа (закриває обличчя руками і плаче). Знаю, знаю...

Сара      (обіймаючи Марфу). Не плачте, тітко Марфо, не плачте...

Марфа (притискаючи Сару до себе). Адже я твою кімнатку від них забрала. І всі через це намисто...

Сара.    Але адже Ви не знали... Не знали, що Дитина...

Марфа.               Не знала, це правда. Але ж ти також не знала, а пошкодувала їх. А я і слухати не хотіла. Вигнати збиралася (піднімається з лави, знімає із шиї намисто і дає Сарі). Віднеси ти їм, донечка, намисто. Вони бідні.  Мало чого потрібно їм буде для Дитини.

Сара іде з намистом.

Симон. От бачиш, Марфо, і ти їм допомогла.

Марфа.               Соромно мені, Симоне. За злу жадібність мою соромно. Намистом цієї провини не загладиш... (думає). От хіба кімнату свою ми їм віддамо.

Симон. Тепер уже пізно.

Марфа.               Ні, Симоне, гріх свій загладити ніколи не пізно. Знаєш що: давай будемо до кінця життя нашого завжди одну кімнату бідним віддавати. Не за гроші, а так - у дарунок Дитині і Матері Його, за нашу провину.

Симон. От і добре. Виходить, і ми Йому дарунок принесемо.

Повертається Сара.

Симон  (відкриває ставні вікна). Дивіться!

На заднім плані загоряється зірка.

Колядка.

Текст для rizdvo.blogspot.com надав прот. Вадим Семчук.

Автор невідомий. Джерело: збірка «Рождественская елка», под ред. Левкодимов Г.Е., М., ЗАО Рифмэ, 1993, 2-е изд. 1997, с.41.

«ДАРИ АРТАБАНА». Різдвяна вистава

© Автор: свящ. Вадим Семчук

Дійові особи

• Артабан
• 1-й друг
• 2-й друг
• Єврей
• Купець
• Торговці (кілька чоловік)
• Слуги (2-3 хлопців)
• Жінка з немовлям
• Жінки (2-3 дівчини)
• Воїни (2-3)
• 1-й вартовий
• 2-й вартовий
• Дівчина
• Перехожі (кілька чоловік, вони ж покупці на базарі)

У чоловіків одяг у східному стилі: халат, чалма. У воїнів: шолом, меч, щит, підперезана сорочка до колін, сандалі; руки і ноги оголені.

Дія 1

Артабан ходить взад-вперед по сцені, часто поглядає в небо, когось чекає.

Підходять декілька чоловіків – друзі Артабана.

1-й друг.             Артабане, ти кликав нас? Ми прийшли.

Артабан з друзями обнімаються.

Артабан.            Мої вірні та дорогі друзі! Радий, що ви тут. Я покликав вас для того, щоб попрощатися. Я вирушаю в довгу та небезпечну подорож. Можливо, ми більше не побачимось.

2-й друг.             Як? Ти від’їжджаєш? Але навіщо? Тут твій дім, батьківщина, ми – твої друзі. Вся Персія поважає тебе як великого мудреця. Ми не хочемо розлучатися з тобою. Що спонукає тебе від’їжджати?

Артабан.            Друзі мої! Ви знаєте, що багато років я провів у вивченні книг. Одного разу я взнав зі старого єврейського рукопису, що незабаром народиться Великий Цар, Визволитель людей від зла, Вчитель праведного життя. І ось учора на небі з’явилася нова зірка. Вона незвичайна і не нанесена на зоряні карти. Деякі з астрологів-мудреців вирішили йти і поклонитися Новонародженному. Я також відправляюся з ними на пошуки великого Царя. Ми не знаємо де шукати Його, але віримо, що зірка нам вкаже шлях.

1-й друг.             Але бачу, що ти сам. Де ж інші мудреці?

Артабан.            Вони чекають мене в умовленому місці. Мені треба поспішати, адже караван відійде без мене. Прощавайте, друзі!

2-й друг.             А як же твій дім? Хто буде доглядати його?

Артабан.            У мене вже немає дому. Я продав усе, що мав, навіть найдорожчий мій скарб – книги і зоряні карти. За ці гроші я купив три дорогоцінні камені: (дістає і показує) голубий сапфір, прекрасний червоний рубін і рідкої краси перлину. Величезні гроші коштують ці камені. Все це я хочу принести в дар Великому Царю.

1-й друг.             Артабане, нам не вистачатиме тебе.

2-й друг.             Нехай шлях твій буде легким. Повертайся швидше.

Обіймаються, прощаються, розходяться в різні сторони.

Дія 2

Збоку сцени лежить єврей. Заходить Артабан

з торбиною за плечима. Зупинився, озирається.

Артабан.            Я майже прийшов. Десь за тією горою мене повинен чекати караван. Але треба поспішати, бо вже світає. Якщо я не дійду туди до сходу сонця, караван відійде без мене. Що це?! (Дивиться на небо). Це ж та сама зірка! Це – знак Божий, знак Великого Царя! Я скоро побачу Тебе, Господи!

Йде, але раптом зупиняється, прислухається. Чується стогін єврея.

Артабан.            Що це? Чий то стогін? Там хтось є (Наближається до чоловіка, оглядає його).Нещасний! У нього лихоманка. Він може померти.

Що ж робити? Якщо я залишуся з ним, то запізнюся на умовлену годину,

а йти не дозволяє сумління (Стоїть у роздумах).Іду. Господь пробачить мені, адже Він знає, як я спішу.

Знову чується важкий стогін хворого. Артабан молиться до неба.

Артабан.            Боже Великий, Ти знаєш, як я прагну до Тебе, Ти знаєш мої думки. Настав мене на шлях правди. Чи не Твій голос любові говорить у моєму серці? Я не можу проїхати мимо. Я повинен допомогти нещасній людині.

(Підходить знову до хворого, знімає з плечей торбинку, дістає ліки, воду).

Потерпи, зараз я тобі допоможу. Випий це.

Поїть його, розтирає груди, руки, кладе під голову торбинку. Єврей приходить до тями.

Єврей. Хто ти? Скажи, за кого я і вся моя сім’я будемо молити Бога до останніх днів наших? І чому обличчя твоє повне смутку? Яке горе гнітить тебе?

Артабан.            Я йшов поклонитися Великому Царю, який народився. Але тепер я запізнився. Сонце вже високо і караван, звичайно, вже пішов. Я повинен був зустрітися з мудрецями-астрономами. А сам я не знайду, не побачу бажаного Царя.

Єврей   (посміхається радісно). Не засмучуйся, мій добродію. Я можу тобі частково відплатити за твоє добро. В дитинстві я чув, як іудейські раввіни розповідали, що обіцяний Богом Цар правди народиться в місті Віфлеємі. Нехай твої друзі поїхали; ти відправляйся у Віфлеєм, і якщо Месія народився, – знайдеш Його там.

Ще раз дякую тобі за моє спасіння і нехай Бог благословить тебе. А зараз іди зі мною, ти зможеш відпочити у мене, а завтра продовжити свій шлях. Тобі потрібно буде дістатися до селища.

Артабан виводить єврея.

Дія 3

Міський ринок. Торговці пропонують перехожим свій товар

(стрічки, хустинки, одяг). Заходить Артабан.

Артабан.            Нарешті я прийшов. Самому ніяк не можливо проїхати через пустиню. Потрібно спорядити караван, взяти провізії, найняти слуг для охорони. Доведеться продати один камінь.

Підходить до торговця.

Купи у мене дорогоцінний камінь. Мені потрібні кошти, щоб спорядити караван.

Купець.               Чудовий сапфір! Я давно шукав такий камінь. Взамін я можу дати тобі провізію, верблюдів, слуг, котрі проведуть тебе через пустиню.

Підкликає своїх слуг, підводить їх до Артабана.

Підготуйте провізію і верблюдів для каравану (Звертається до слуг). Ось, візьми також і це (Витягує з-за пазухи торбинку з грішми, дає Артабанові).

Артабан.            Нам потрібно поспішати. Я хочу якнайшвидше потрапити у місто Віфлеєм. Завтра ми рушаємо у путь.

Артабан зі слугами виходять. Потім у різні напрямки розходяться всі.

Дія 4

Східне місто. На лаві сидить жінка з немовлям, колише його.

Проходить кілька перехожих, жінки несуть на головах кошики.

З’являється Артабан. Він направляється до жінки з немовлям.

Артабан.            Нехай Бог благословить тебе!

Жінка рвучко затуляє обличчя хусткою до очей, але, заспокоївшись, відкриває обличчя.

Я приїхав з далекої Персії і шукаю тут, у Віфлеємі, мудреців зі Сходу. Можливо, ти знаєш, чи були вони тут і де їх тепер шукати?

Жінка з немовлям. Так, я чула, що декілька днів тому приїзджали якісь чужинці. Все

місто гуде про це. Вони ходили до царя Ірода і питали, де шукати Новонародженного Царя. Цар Ірод дуже стривожився. Ті люди знайшли Марію з Назарету і принесли її Дитятку багаті дари. А де вони зараз – невідомо (Озирається, чи ніхто не чує, нахиляється до Артабана).

В народі кажуть, що Марія з Йосипом та Немовлям пішли до Єгипту, бо

Йосипу був сон і Господь велів їм втікати з міста.

Чуються жіночі крики, брязкіт металу, плач. Пробігають жінки з немовлятами.

Жінки.                 Рятуйтесь! Солдати Ірода вбивають наших дітей!

Жінка з немовлям схоплюється, метушиться, не знає куди бігти,

кидається до Артабана, протягує йому дитину.

Жінка. Рятуй! Рятуй дитину! Врятуй його і Бог врятує тебе.

Вбігають солдати з мечами.

Воїн.                     Ось ще одна дитина. Треба вбити її: Може це Новонароджений Цар!

Артабан              (вихоплює з-за пазухи камінь, подає воїну). Візьми камінь і йди геть,

Залиши матір і дитя в спокої.

Воїн жадібно бере камінь.

Воїн.                     Гарний камінь! (Розглядає його).

Солдати швидко йдуть далі.

Жінка з немовлям (падає перед Артабаном на коліна). Хай благословить тебе Бог за

мою дитину! Ти шукаєш Царя правди, любові і добра? Нехай засвітиться над тобою Його лик, нехай Він подивиться на тебе з тією любов’ю, з якою я тепер дивлюся на тебе.

Артабан підводить жінку на ноги. Вона, кланяючись, виходить.

Артабан залишається на сцені сам.

Артабан              (молиться). Боже істини, прости мене. Заради цієї жінки та її дитятка я віддав камінь, який був призначений Тобі. Чи побачу я коли Твій лик? Знову я спізнився! Піду за Тобою в Єгипет (Виходить).

Голос. Пройшло 33 роки з тих пір, як Артабан покинув батьківщину. Він пройшов багато країн в пошуках Свого Царя, але знайти Його так і не зміг. Весь цей час Артабан допомагав бідним, лікував хворих. Серце його, як і раніше, зігрівала любов до Того, Кого шукав уже стільки часу і для якого беріг останню дорогоцінну перлину.

Дія 4

Артабан виходить на сцену. Він уже старий:

зігнутий стан, сиве волосся, ходить, опираючись на посох.

Артабан.            Ось уже і Єрусалим. Кажуть, що тут з’явився Посланець Божий, що Він творить дивні діла: мертві воскресають, грішні знаходять втіху і спасіння. Я вірю, що це Він – Цар правди. Я обов’язково знайду Його.

Хоче йти. Раптом перед Артабаном проходить натовп людей. Вони про щось

стривожено розмовляють між собою. Артабан звертається до одного з перехожих.

Артабан.            Куди поспішають ці люди?

Перехожий. На Голгофу. Так називається пагорб неподалік міста. Там сьогодні

розпинають разом з двома розбійниками Ісуса з Назарета, який назвав Себе Сином Божим, Царем Іудейським.

Перехожий поспішає за своїми товаришами.

Артабан              (падає на землю і гірко ридає).

Знову запізнився! Не дано мені бачити Тебе, Господи! Не довелося послужити Тобі. Але ж моя перлина! Можливо, мені вдасться викупити Його життя і свободу у катів. Піду!

Підводиться, збирається йти. Чується жіночий крик і плач.

Двоє вартових заводять на сцену дівчину. Вона опирається, раптом

виривається і кидається до Артабана, вхопившись за його одяг.

Дівчина.             Зжалься наді мною. По твоєму вбранні я бачу, що ти також з Персії, як і я. Мій батько приїхав сюди у справах торгівлі і взяв мене з собою. Він захворів і помер. Залишилися великі борги. Мене хочуть продати в рабство. Врятуй мене від безчестя! Молю тебе, врятуй! (Плаче).

Вартові намагаються відірвати її від Артабана. Деякий час Артабан

стоїть мовчки обличчям до глядачів. Потім повертається до дівчини,

підводить її, дістає перлину, протягує дівчині.

Артабан.            Візьми, це тобі для викупу. Тридцять три роки я беріг цей скарб для мого Царя (Хапається за серце, повільно опускається на коліна).

Дівчина              (кидається до нього, підтримує). Що з тобою? Тобі погано?

1-й вартовий. Що це? Якийсь дивний гуркіт?

2-й вартовий. І небо стало темним, немов вночі… (Оглядається).

Дівчина              (до вартових). Тихіше, він щось говорить.

Артабан              (повільно, дивлячись у небо). Господи, коли ж я бачив Тебе голодним і нагодував? Коли ж я приютив Тебе чи одягнув? Тридцять три роки блукав я з одного міста в інше, з однієї країни в другу і ні разу не бачив Твого Лиця, не міг послужити Тобі, моєму Царю.

Голос. Істинно, істинно говорю тобі: все, що ти зробив ближнім твоїм, – те зробив Мені. Артабане, я прийняв дари твої. Ввійди, в радість Господа Твого.

Артабан опускає голову – “вмирає”. Вартові, дівчина деякий час залишаються в одному положенні. Артабан встає. Всі учасники вистави виходять на сцену, кланяються.

© Публікується на rizdvo.blogspot.com з дозволу автора.

ВІНШУВАННЯ для чотирьох хлопців

1-й хлопчик:
Слава Богу! Мир цій хаті!
Перестаньте сумувати, -
Ми Вам новину принесли,
Що всі темні сили щезли,
Рожденному поклоніться!

2-ий хлопчик:
Добре сталось, слава Богу!
То ж збираймося в дорогу,
Але перш ніж вийдем з хати,
Треба щастя побажати,
Дім добром обдарувати.

3-ій хлопчик (кидає зерна льону):
Я Вам дарую сім'я ллянеє!
Здорове, чисте, мов золотеє, -
Хай з того сім'я льон виростає,
Хай рушничок з нього ткач ткає,
Щоб ваші діти в будні й неділі
Були здорові, чисті та білі.

4-й хлопчик (кидає зерна жита):
Я Вам дарую зеренця жита, -
Хай вродить нива, дощем полита,
Ніколи хліба хай не бракує,
Хай у Вас достаток завжди гостює!

1-й хлопчик (кидає зерна гречки):
Я Вам дарую зерно гречане, -
Хай воно зійде і цвисти стане,
Щоб Вам і бджолам пожиток дало,
Щоб було воску й меду немало,
Щоб було всім Вам солодко жити
Й на славу Богу свічку світити.

2-й хлопчик (кидає зерна ячменю):
Я Вам дарую зерно ячменю, -
З нього зберете повнісіньку жменю,
А з жмені, дасть Бог того діждати,
Повні комори будете мати!

3-й хлопчик (кидає яблучні зерна):
Я Вам дарую зерно яблучне,
Зерно багате та й пожиточне,
Велику силу те зерно має,
Бо з нього яблуня вгору зростає.
Хай же так рід Ваш росте широко,
і так глибоко, і так високо.
Хай добрим вчинком він зацвітає
І весь наш нарід хай прославляє!

4-й хлопчик (кидає зерна пшениці):
Я Вам дарую зерно пшениці,
Щоб Ви діждали з нього сториці.
Пшеничне зерно - прикраса поля,
Хай з нього вийде Вам добра доля!
Пшеничне зерно ясне та красне, -
Хай же Вам світло в серцях не гасне,
Бо знайте: світло - знання й наука,
Кращої долі добра порука.

Всі хлопчики разом:
Віншуємо Вас з Різдвом Христовим,
Зичимо Вам щастя і многая літ!
І Вашій хатині, і Вашій родині,
І всім, хто є в хаті і всій Україні -
Христос ся рождає.

Різдвяний вертеп. Сценарій

Вертеп

(19 дійових осіб)

Дійові особи (19):  Звіздар, 4 Пастушків, 2 Анґели, 3 Царі, Ірод, 2 Воїни, Жид, Жидівка, Циган, Біда, Смерть, Чорт.

(Всі заходять до хати з колядою 'Небо і земля...')

Всі: 
Христос родився...
Отворіть двері, Отворіть двері
Ми йдемо без стриму
Ми вам розкажем, Ми вам розкажем
Веселу новину
Христос родився...

(На передньому плані Звіздар, за ним Пастушки)

Звiздар:  (стукає тричi палицею із звiздою):
Мир вкраїнській світлій хаті!
Просим ґаздо нас прийняти
Прославляти Христа-Бога...
Ох, важка була дорога.

Пастушок 1: 
Хай радість буде в вашій хаті!
На хвилю просим нас прийняти,
Пригода дивна нині стала:
У небі зірка засіяла.

Пастушок 2: 
Позолотила доли, гори,
Ліси, далекій простори,
І дивен голос розстелився,
Із неба Анґел нам з’явився.

(Входять Анґели) 

Анґел 1: 
Де з молока тече дорога,
Де безліч зір,
Де царство Бога,
Я звідти йду і вість веселу
Несу у Вашу я оселю.

Анґел 2: 
На світ цей грішний нині
Прислав Господь свого Сина.
Він народився у яскині,
Де бідні люди, де бидлина.

Анґел 1: 
Не лякайтесь, не смутітесь,
Сину Божому вклонітесь.
До вертепу поспішайте,
Сина Божого вітайте,
І всім людям говоріть,
Що Христос прийшов на світ!

Пастушок 1: 
Слава Богу, мир цій хаті,
Перестаньте сумувати,
Ми Вам новину принесли,
Що всі темні сили щезли.

Пастушок 2: 
Весь світ нині звеселився,
Бо Син Божий народився,
І Ви, браття, звеселіться,
Рожденному поклоніться.

Пастушок 3: 
Ясна зірка засвітила,
Нам дорогу возвістила
Аж до того Вифлеєму,
В ту країну незнаєму,
Де Пречиста Сина мала
Світ добром обдарувала.

Пастушок 4: 
Ми дорогами-стежками
Поспішали із дарами,
Там Анґели стали в лаву
Й заспівали Богу славу.
Пастирі там поклонились,
Богу щиро помолились.
І славили Бога-Сина,
Що прийшла святая днина!

Коляда 1: 'Во вифлеємi нинi новина'
(до 'За світлом зірки ...' включно)

(Заходять царі)

Цар 1: 
Ми з далеких доріг,
Чужеземних сторін.

Цар 2: 
Залишили свій почет увесь і палати

Цар 3: 
І з дарами оцими йдемо
нового царя привітати

(Входить Жид) 

Жид: 
Ох, витаю ясне панство!
Які благородні панове,
Я щиро вас ради вітати,
Я вам прислужитись готовий,
Щось можу в дорогу продати.

Жидiвка: 
І далеко, добрі люди?
Може в корчмі лєпше буде?
Є в нас шинка і ковбаси,
Водка, піво, ананаси...
Треба би з дороги сісти,
Трохи випити і з’їсти.

Звіздар: 
Забирайся, Мошку, з хати, Бо торгу не буде.
Нині хочуть святкувати усі чесні люди.

(Царі відходять на другий план) 

Жид: 
Ну, то купіть собі краму у моїй крамниці.
Як Вам будуть тішитися файні молодиці!
А як грошей забракує,
то Моісей Якович Вам заборгує.

Пастушок 1: 
Ти наразі заборгуєш, а потому не даруєш,
Людей з хати виганяєш, і маєтки забираєш.

Пастушок: 
Спровадьте жидів з хати,
Ми не хочем торгувати.

Жид: 
Що?! Єврея гнати? Єврея з хати випихати?
Щоб до Вас Біда прийшла,
Щоб Вам Циган коні вкрав,
Щоб Вас Чорт у пекло взяв.

Чорт: 
Хто мене тут поминає,
Хто мене не забуває?
Там де бійки, сварки, крики,
Там мої грають музики!
А де інші шахраї,
Там товариші мої.
А де інші чарівниці,
Там мої рідні сестриці.
Бо жвавий я й моторний,
Тілько що я трохи чорний.
За те й ім’я таке маю-
Чортом мене називають.

Біда: 
Я ваша біда,
Я вас всіх віддавна знаю!
Я вас мучу, пригинаю,
Відбираю ваші статки,
Не лишаю на вас й латки!
Сію вам у душі страх!
Сила в мене є в руках!

(Заходить Циган) 

Циган:
Добрий вечір, газдинонько.
Слава Богу, що покликали,
Бо мороз на дворі. Ой, як смачно
салом пахне у Вашій коморі!
Я є циган щедрий, умію робити,
Кую, дую та й краду, вмію ворожити.
Можу навіть жінку вкрасти, у кого є файна.
Можу коника гнідого вивести із стайні.
Можу мотику скувати, дайте сала, то я Вам і заграю.

Чорт: 
Добре, цигане і жиде, так треба робити.
Я подбаю, щоб Вам у світі було добре жити.
Тобі красти я поможу, і тобі, пан Мошку,
Ану, заграй, цигане,
я з Мошком погуляю трошки.

(Жид, Жидівка Біда і Чорт танцюють циганочку) 

Пастушки разом: 
Боже, Боже, поможи позбутися цієї сатани.

(З’являються Анґели, нечиста сила відходить вбік) 

Анґел: 
Мир Вам, браття мої милі,
Тут слабкі пекельні сили.
Нічого ся не лякайте,
Тільки віру в Бога майте.
А хто Бога споминає,
То там місця Чорт не має.

Анґел: 
Бог мене сюди послав,
Щоб я вас охороняв.
Стеріг і в хаті, і на полі
Людей від всякої недолі.
Хто горілку не буде пити,
Бари буде обминати,
Жінку, дітей, шанувати,
Той завжди щасливий буде
Й шанувати будуть люди.

Жид до Цигана: 
Чуєш, що воно сказало?
Щоб хлоп пити перестало!
А як хлоп не буде пити,
То з чого бідний єврей буде жити?

Чорт до Мошка: 
Не журися, любий свату,
Я буду людей цькувати,
Щоб на нашу йшли дорогу,
Менше щоб молились Богу,
Один одного щоб били,
Добре щоб горілку пили,
Отоді ми будем жили.

Анґел 1:  (відганяє Чорта):
Йди геть від них нечиста сило!

Звіздар: 
Геть, шубавці, з хати!

(Циган і Чорт втікають)

Жид:  
Ну-ну-ну. Я Вам, гайдамаки, ще свого докажу.
Я про Вас Іроду розкажу.

(Мошко виходить і за хвилю входить цар Ірод з воїнами)

Воїн: 
Чого тут шум, чого всiм треба?!

Ірод: 
Що за крики тут у хаті?
Я вас хочу запитати-
І скажіть же мені,
Що ви за люди?
А то зараз всім від мене
страшна кара буде.

Жид: 
Яснійший царю,
вони слугу твого вірного зобиджають,
І тебе тут зневажають!
Кажуть, що іншого царя мають.

Пастушок 1: 
Ти є цар, Та тільки земний,
А вродився цар таємний,
Що буде понад царями,
Над землею, небесами.

Пастушок 2: 
То не цар, то вічний Бог,
Що панує без тривог!
Ти боїшся того Бога,
Бо лиха Твоя дорога!

Ірод (грізно): 
Що?!!

Жид: 
Мій Царю, вони тут повідають такi вiстi,
що цар свiту народився... У Вифлеємi мiстi!

Iрод (до воїна): 
Який там цар?! Що вiн плете?

Воїн: 
Мiй царю, кажуть що новина -
зродила Дiва Сина.

(Здивовано):

Месiю начебто -
Царя усього Свiту! Обiцяного в Заповiтi.

Iрод: 
Ха - ха ! Зумiли розсмiшити!

Воїн: 
Царю мій, прийшли зі Сходу мудреці,
котрим відомо, що родився новий Цар,
новий земний володар.

Iрод: 
Хто? Що? Месiя? Цар?
Чи ти може помилився?
Тож зараз же, мершій
Поклич зі Сходу мудреців.

Царі: 
Ми царі зі Сходу
У твій край приходим,
Поклонитись тій Дитині
Що родилась в Палестині.

Цар 1: 
Я - цар Єгипетського роду,
де мiй народ з давнiх давен
Пророкував i проповiдував,
що має народитись
Божий Син - спаситель свiту.
Побачив я зорю i дари з собою взяв
щоб Iсуса привiтав.

Цар 2: 
Я - цар iндiйського народу,
Де мiй народ по горах i лiсах блукає,
Рiзних богiв собi шукає.
А сьогоднi Анґел менi сповiстив,
Що Христос ся народив.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.

Цар 3: 
Я - цар грецького народу,
я не боюсь нiчого зроду,
Де мiй народ по морю гуляє
i Бога - Зевса величає.
А на Сходi зоря засiяла
і дорогу менi показала.
I я дари з собою взяв, щоб Iсуса привiтав.

Iрод: 
Що ж, ідіть, ідіть у Вифлиєм
І царю вклоніться,
А назад вертатемите-
сюди поверніться.
Вкажете мені путь
Куди йти треба
Бо вклонитись йому
У мене велика потреба.

(Царі виходять) 

Iрод: 
Відколи я вчув оцю новину,
Що новий цар народився,
Не маю спочину.
Я не можу цього знести!
Я зітру цього Месію,
Бо трон мій царський забрати він не сміє!
Воїни!
Всіх дітей в краю зібрати,
Всіх дволітніх постинати!
Кожен хлопчик до двох літ
Хай загине! - Так зробіть!
А між ними певно й він,
Знайде свій смертельний згин.

Воїн: 
Твiй наказ святий для нас,
ми виконуєм в цей час.

Iрод: 
І мале дитя в яскині
мусите знайти ще нині!
Бо інакше - всім вам смерть!

Смерть: 
О! Хтось закликує за мною,
   готова я усiх стесать косою!

Iрод: 
Смерте люба, Смерте мила,
ти завжди мені служила,
всіх косила ворогів,
всіх кого я повелів.
А тепер скоси Того,
що в вертепі народився,
З Пречистої воплотився

(Коляда 3: 'Не плач Рахиле')

Iрод: 
Гей солдати мої вірні!

Воїн: 
Ми тут, царю!

Iрод (до воїна): 
Ну то що? Всi дiти вбитi?

Воїн: 
Так, мiй царю!

Анґел 1: 
Не тішся, Iроде лукавий,
нажився ти лихої слави.
Ніщо безкарно не пройде,
і ніщо не зникає,
і над катом кожним
меч долі звисає.

Анґел 2: 
Хоч діток ти вбив,
Свою душу - загубив.
Тож знай, що Месія не вмер - Він живий!

Анґел 1: 
Ось тобi - новина:
Межи дiтьми, не вбито Божого Сина!

Iрод:  (з розпачем)
Що?!! Бунт, зрада!!!

(і, оговтавшись)

О Смерте, Смерте моя мила,
Ти всякий бунт у зародку душила!
Прилинь, махни косою раз i вдруге,
Нехай не будуть в свiтi добрi люди!

Смерть:  (немов відлуння)
О-го-го-го!
Нi синку, їх нам не здолати.
Ходім зі мною
в темряви і вічності палати.
Бо мале дитя в яскині
Має владу в світі нині,
Мушу я йому служити,
А тебе я маю вбити.

Чорт: (захекано): 
Пройшов я тисячі доріг,
стоптав я тисячі чобіт,
аж поки долетів сюди.
(Нюх, нюх) Ха-ха
О, тут вже чую грішну душу!
Її з собою взяти в пекло мушу!

(приступає до Ірода) 

Iрод: 
Гей, сторожа!

Смерть:  (відганяє косою солдатів)
Вона вже не поможе.

Iрод: 
О Смерте, Смерте моя мила!
Зостав мене, я жити хочу -
Усю тебе я озолочу!

Смерть: 
Вiд мене не вiдкупишся ти злотом,
вражий сину, - пiшли зi мною в домовину!

Чорт: 
Ходім, ходім, мiй любий царю,
тебе в смолi я покупаю!
Пішли зі мною в пекло,
там нам буде тепло!

(Смерть косою за шию забирає Ірода, Чорт підштовхує його ззаду рогачем). 

Анґел 1: 
Прощавайте, добрі люди,
Вже спокій від нині буде.
Щиро Господа благайте,
Своїх діток научайте.
Щоб до церкви всі ходили,
Щиро Богу ся молили,
Здержуйтеся від пустоти,
Не робіть батькам гризоти.

Анґел 2: 
В хаті клопіт не ведіть.
Із сусідами, звичайно,
Не сваріться, бо не файно.
Кожен з Вас запам’ятав,
Як важко Ірод умирав.
Він не хотів по правді жити,
Бога не хотів любити,
Все в гріхах бенкетував,
Чорту душу продавав.

Анґел 1: 
Шляхом Ірода не йдіть,
До Бога ся поверніть,
То Вас Бог буде любити,
Буде Вас благословити,
Пошле Вам щасливу долю
І удома, і на полю.

Пастушок 1: 
Добре сталось, слава Богу,
Тож збираймося в дорогу.

Пастушок 2: 
Але заки вийдем з хати,
Треба щастя побажати.

Пастушок 3: 
Дім добром обдарувати

Пастушок 4:  (урочисто говорить і засіває):
Віншуєм вам нині усі добрі люди,
Нехай поміч Божа завжди з вами буде.
Хай кожної днини, кожної години
Бог благословить, біда хай загине!
Бувайте здорові разом з діточками,
Нехай смутку й горя не буде між вами,
Худібка і джмілка нехай виростає,
А град, вогонь, туча - Нехай вас минає.
Нехай добре родить жито і пшениця,
Усякеє збіжжя, усяка пашниця.
Христос ся рождає!

Звіздар: 
Господарі, прощавайте!
Хай минає усе лихо,
Нехай Біда сидить тихо.
Тож збираймося в дорогу,
Заспіваймо славу Богу.

Жид: (з торбою)

Пішов я та й колядувати
Ступив я до чужої хати-
А там їли-попивали,
А мені ніц не давали:
Бідний я, бідний я.

У п’єцу пироги варили
Під п’єцом голубці студили-
Я ся ближче присував,
По одному витягав,
В торбу клав, в торбу клав.

Та мені того було мало -
Пішов я в комору по сало,
Та ще сала не дістав,
Як мя господар злапав-
Так мя справ!!! Так мя справ!!!

Анґел:
Прощавайте, мир в цій хаті
Щасливі будьте і багаті,
Майте волю добру, гожу
Тільки вірте в ласку Божу
Ласка Божа вас спасе
Край і нарід піднесе!

Пастух: 

Ми на тому добрі люди коляду кінчаєм,
Щастя-долі цьому дому
Щиро всі бажаєм!

Примітки:
Слова: Ромко Ніс
Обробка, переклад: Леся Скромна
За основу взято вертеп записаний у с. Головецько Сколівського р-ну Ярославом Кердом, вертеп Василя Хомика, вертеп Василя Сидя.

Джерело