вівторок, 9 жовтня 2018 р.

Вірші про Миколая для дітей 8-10 років – 5

Вірші про Миколая для дітей 8-10 років

Для дітей 8-10 років

Миколаєві чари

Ніч. В морозне вікно
Заглядає зима.
Всі поснули давно,
В небі й зірки нема.

Хто в холодну цю ніч
Поспішає в наш край?
Із торбинкою з пліч
Йде Святий Миколай!

Вітре, згинь, не гуляй,
Не завій нам усе,
Бо Святий Миколай
Подарунки несе.

Дарувати пора
Снігу нивам, садкам,
Всім дорослим – добра,
Смакоти – малюкам!

Коли ніч ця мине,
Я чекала всі дні:
Може щось чарівне
Подарує й мені.

Та зажди, Миколай,
Бо мені все одно.
Бабці сил краще дай,
Що хворіє давно!

Ніч в кутки розійшлась,
Я дарів не знайшла,
Але бабця звелась
І млинців напекла.

Ну й млинці пресмачні!
Бабця теж чепурна.
Посміхнувся мені
Миколай з-за вікна.

(Т. Чорновіл)

День Святого Миколая

- Довго, синку, не гуляй,
Зимно, змерзнеш, - каже тато,
Бо Святий наш Миколай
Вже готується до свята.

Тінь стрибнула на стіну,
За вікном зима гуляє,
Готувався я до сну
І згадав про Миколая.

- Завтра свято настає.
Знаю, діду Миколаю,
Солоденьке в тебе є!
Принеси мені, благаю!

- Ще, як можна, принеси
Подаруночка для кішки:
Три кружальця ковбаси
На закуску рибки трішки.

Мабуть, тут десь дід стояв,
Мовив тихо: «Добре, сину»,
Куртку татову нап’яв
І побіг до магазину.

А на ранок дивина
Справді сталась, як у казці:
Кішка рибу намина,
Щось помуркує ковбасці.

Подарунки й я дістав,
З’їв «Киць-Киць», розпакувався…
Раптом сонний тато встав
І страшенно здивувався.

(Т. Чорновіл)


Святий Миколай

Ліс. Доріжка біла в полі.
При дорозі, як бабусі,
Верби бідні – сонні, голі,
Казку шепчуть завірюсі.

Мати випрядає пряжу.
На печі дід плечі гріє,
Він нам казочку розкаже
Про царевича і змія.

За хатами, де смереки,
Виє вітер срібнодзвонно,
Їде, їде хтось здалека
На санчатах пароконко.

І смереки шепчуть: «Їде!»
Каганець стрибнув угору.
- Мамо! Тату! Діду, діду!
Хтось вже стукає знадвору!

І смереки за хатами,
І тополі – де стодола:
- Їде, їде саночками
До дітей Святий Микола.

(А. Курдидик)

Зустріч

З нетерпінням я чекаю –
Нині свято Миколая.
Як надворі стане темно,
Він приходить потаємно.

Ще ніхто його не бачив.
Та у ліжечка дитячі
Він кладе під подушки
Подарунки і книжки.

Хочу я побачить чудо
І сьогодні спать не буду.
Довго-довго я не спав:
Все чекав, чекав, чекав…

Починаю вже дрімати…
Миколай зайшов в кімнату,
Він схилився наді мною
І лоскоче бородою.

Щось тихесенько шепоче,
Хочу я відкрити очі,
Та не можу, мабуть, сплю.
Миколая я люблю!

(В. Паронова)

У ніч святого Миколая

Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блистять зірками,
Та Івасик ще не спить.

У голівці сонні мрії...
Хмари, небо, зорі, рай....
Білі ангели-лелеї,
А між ними Миколай...

На санчатах щедрі дари –
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ...

Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
„Ненечко, чи це мені?”

Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон.

(І.Савицька)

Їде святий Миколай

В небі метушня і рух,
Янголята працю мають:
Он одні несуть кожух
Для святого Миколая,

Інші лагодять санки,
Навантажують дарунки,
Світять край шляху зірки,
Шлють на землю поцілунки.

Сів у сани Миколай
В митрі й теплих рукавицях:
- Янголику, поганяй,
Щоб на землю не спізниться!

Пара коників летить,
Креше іскри підківками,
Сяє сріблом, мерехтить
Шлях, засіяний зірками.

Дітвора ж гуде, мов рій,
Жде на гостя нетерпляче:
Хто був чемний. Той радій!
Хто нечемний був, хай плаче!

(Я. Вільшенко)

Лист Миколаю

Під Миколаєм святим, у куточку,
Я черевика свого залишу
І всі побажання свої на листочку
Дуже старанно йому напишу.

Тихо молитву на ніч прочитаю,
Знаю, він чує, десь поруч стоїть.
Я йому пошепки пообіцяю
Слухатись маму і Бога любить.

В ліжечко тепле ляжу швиденько
Очі закрию і буду чекать.
Знаю він ходить тихо-тихенько
В час, коли діти вже солодко сплять.

Скрипнуть тихесенько двері в кімнату…
Може, це сниться, а може і ні?..
Вранці ж дивлюсь – в черевичку багато,
Дуже багато дарунків мені.

(Руслана Назаренко)

Святий Миколай

Хто всім бідним помагає?
Хто добра не забуває?
Миколай!

Будьте ж, діти, завжди чемні,
Помагайте тим, хто темний,
Тим, хто впав, подайте руку,
Не вважайте то за муку.

Любіть маму, любіть тата,
Діда, бабцю, сестру, брата
І любіть свій рідний край -
Вас полюбить Миколай.

Подарунки приготує,
Всіх вас ними почастує.
Треба лиш не забувать -
Бога й рід свій шанувать.

Я прошу у Миколая

Я ляльок багато маю,
Але прошу Миколая,
Щоб приніс мені новеньку,
Кучеряву і гарненьку.

Я хотів би дві машини
І солодкі мандарини.
Але що це? Що я бачу?
Чому наш Володя плаче?

- Мені сумно, як згадаю
Бліду дівчинку з трамваю.
В неї дуже хворі ніжки
І вона не ходить пішки.

Я не хочу ні машинок,
Ні солодких мандаринок.

Я прошу у Миколая:

Хай ту дівчинку знайде
І на ніжки підведе.
- Я також собі згадала,
Як цукерки купувала...

Біля нас живе бабуся,
Що просити хліба мусить,
Бо не може вже ходити,
І ніхто у цілім світі

Про старесеньку не дбає
І нічим не помагає.
Прошу я у Миколая -
Хай про неї він згадає.

Все, що він мені готує, -
Хай бабусі подарує.
- Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,

А здоров'я мамі й тату,
Миру, щастя в нашу хату,
Миру, щастя всій родині,
Усій нашій Україні.

І на другий рік прийди, дорогенький Миколаю

Пізно у вечірній час
Миколай Святий до нас
Так тихенько приходив,
Так легенько залишив

Подарунки і гостинці,
Наче загадковий птах
У солодких ніжних снах,

Приходив, не розбудив
Нікогісенько із нас.
.... Ніби в шапці-невидимці
Снився зоряно й погас.

Але він ходив насправді!
Бо ж усі дитята раді,
Подарунки оглядають,
Зранку втішно розмовляють:

Ну, звичайно, це не тато....
Ні, казковий інший гість
Так солодощів багато
У мішечку б не приніс,

Як наш добрий Миколай.
Дякуєм. Не забувай.
І на другий рік прийди,
Щастя дітям принеси,

Дорогенький Миколаю,
Добрий віснику із раю.

(З. Филипчук)

Прохання до Миколая

Миколаю святий,
Миколайчику!
Не для себе прошу я,
для зайчика,
Бо про мене дбає
родинонька,
Ну а він, мабуть,
сиротинонька.
У садочок прибігав —
хвіст куценький —
Та від холоду тремтів —
був босенький.
Чоботята подаруй
ти м'якенькі,
Щоб було йому у лапки
тепленько.
Усміхнувся Миколай,
Миколайчик:
— З подарунком буде хлопчик
і зайчик,
Та благословенна
родинонька,
Де зростає чуйна
дитинонька.

(Леся Вознюк)

неділю, 30 вересня 2018 р.

НЕВІДОМИЙ БЛАГОДІЙНИК (Лялькова вистава до свята Миколая)

НЕВІДОМИЙ БЛАГОДІЙНИК (Лялькова вистава до свята Миколая)


“Усі свої добрі справи св. Миколай намагався робити таємно, – так, щоб це бачив тільки один Бог. Коли люди знаходили біля своєї хати чи то їжу, чи то одяг, чи гроші – не знали, кому дякувати, і дякували за ці дари Богові. Саме цього і прагнув св. Миколай у своєму житті. Ми всі повинні наслідувати приклад святителя, повинні вчитися робити свої добрі справи таємно, во славу Божу. Ось чому і з’являється невідомо звідки під подушкою даруночок – Миколай, кажуть, прислав, дякувати Богу!

Про те, як св. Миколай визволив з біди одну сім’ю, розкаже вам сама сім’я…”


Із блокнота ведучої.

НЕВІДОМИЙ БЛАГОДІЙНИК

(Лялькова вистава. Автор: свящ. Вадим Семчук)

Дійові особи
  • Батько
  • 1-а дочка
  • 2-а дочка
  • 3-я дочка
Задній план зображує сільську хату з вікном. Шибки вікна вирізані так, щоб можна було через вікно просунути руку.

ДІЯ 1

На сцені три дочки, з’являється батько. 

Батько. Є що вдома поїсти?
1-а дочка. Та звідки ж, тату?
2-а дочка. Уже три дні в хаті хліба немає.
3-я дочка. Може, Богу помолитись?
Батько. Молись, не молись, а їсти нема що. Може, я вас у рабство продам?
3-я дочка. Та ви що, тату? Якби мама була жива, то вона б ніколи до цього не допустила.
1-а дочка. Ми ж можемо шити.
2-а дочка. … прати, вишивати.
Батько. Це нас не прогодує.
1-а дочка. Ходімо в церкву, до Матінки Божої помолимось.

Дочки зникають за ширмою, батько залишається один.

Батько. От горе! Що ж мені, старому, лишається робити? Якби мені їх заміж віддати!.. Але ж і копійчини немає в хаті. Навіть мідного персня на палець не купиш. А скільки всього для весілля треба!

У цей момент через вікно хтось вкидає мішечок з грошима.

Батько. Ой! Що це? (Піднімає мішечок). Гроші! А хто ж це нам так допоміг? (Дивиться у вікно). Утік!

Заходять дочки.

2-а дочка. Яка гарна служба була!
3-я дочка. Тату, ми так щиро молилися!
Батько. От Бог і почув ваші молитви. Готуйся, Олено, заміж тебе віддам. Не доведеться мені тебе в рабство продавати.
1-а дочка. Ой, яке щастя! Слава Богу!

Усі виходять.

ДІЯ 2

Через якусь мить знову з'являються 2-а та 3-я дочки, батько.

2-а дочка. Я теж не хочу в рабство, тату.
Батько. Що ж я можу, доню, зробити? Всі гроші на весілля Оленки пішли. Сидимо без хліба. Ідіть, доні, спати.
3-я дочка. Ходімо, помолимось. Може, і нам Бог допоможе.

Дочки виходять.

Батько. Господи, поможи!

Через вікно хтось знову вкидає мішок.

Батько. Знову мішок! Хто ж його підкинув? Дякую тобі, Боже, що є на світі люди добрі, які нам допомагають.

Вбігають дочки.

2-а дочка. Що сталося, тату?
3-я дочка. О! Знову мішок з грошима?
Батько. Так, дітки. Готуйся, Мар'янко, і ти заміж підеш. Не віддам тебе в рабство.
2-а дочка. Слава Богу!

Усі виходять.

ДІЯ 3

Через якусь мить з'являються батько та 3-я дочка.

3-я дочка. Залишилась тільки я. Оленка та Мар'янка живуть-поживають, ходять до церкви, Богу моляться. А я не знаю, яка мене доля чекає. Ой, тату, що мені робити?
Батько. Не горюй, доню, помолись перед іконами, і тобі Матінка Божа допоможе, як сестричкам допомогла.
3-я дочка. Добре, тату, я так і зроблю.

Підходять до вікна, помічають, що чиясь рука з грошима просовується у вікно. Батько хапає когось за руку, той виривається . Гроші залишаються в батька.

Батько. Побачив! Та це ж благочестивий Миколай! Слава Тобі, Господи. Відвів моїх доньок від лиха і мене від гріха. Дякую, Миколаю.

Всі учасники виходять на сцену, кланяються.

© Публікується на сайті з дозволу автора (свящ. Вадим Семчук).

суботу, 29 вересня 2018 р.

«Ой хто, хто Миколая любить». Вистава для учнів 1-4 класів

«Ой хто, хто Миколая любить». Вистава для учнів 1-4 класів
Дійові особи:
  1. Святий Миколай
  2. Ангел 1
  3. Ангел 2
  4. Марійка – учениця 8 класу
  5. Мама
  6. Оля – учениця 5 класу
  7. Петрик – учень 1 класу
  8. Антипко –старий чорт
  9. Чортик




Дія проходить увечері перед днем святого Миколая – 19 грудня. Світлиця. Звичайна кімнатна обстановка. По середині  кімнати стіл ,крісла. На стіні портрет Шевченка,а на другій (по можливості образ св. Миколая ). За столом сидять Марійка,Оля і Петрик і готують уроки .

Оля:       Петрику, ти вже розв’язав всі задачі з математики ?А вірш вже вивчив ?

Петрик: ( У руках у нього іграшка , якій він приділяє всю увагу ). Ти думаєш, що це так           легко . Добре вам всім старшим говорити. Таблицю множення ви всі знаєте напам’ять. А я ось її ніяк не покладу у свою голову. Не хочу більше працювати! Голова в мене болить.

Марійка: А ти постарайся швидше вивчити уроки, адже скоро повертається мама з роботи, а у нас ще багато домашніх обов’язків. Тобі ж мама доручила принести хліба з магазину, нагодувати кроликів, коли ж ти встигнеш?

Оля: Сьогодні треба нам скоріше закінчити всю свою роботу. І раніше лягати спати. Адже завтра день Святого Миколая. Він вже напевно зі своїми янголами вирушає на небесній колісниці в дорогу, на Землю, щоб зустрітися з чемними і добрими дітьми, яких він дуже любить і всім приносить подарунки.

Петрик: А звідки він знає, чи я був чемним і слухняним?

Марійка: Він знає все, йому допомагають янголи. Вони все бачать, дивляться з небесних висот на Землю. Знають всіх дітей і записують у велику книгу; добрі і погані їх вчинки. Цю книгу Святий Миколай бере зі собою, щоб не помилитись і подарувати кожній дитині те, що вона просила. Хто хотів книжку – тому книжечку цікаву, хто цукерків – тому цукерки, на ялинку, а спортсменам напевно ковзани і лижі. І тих не забуде. А поганим і нечемним дітям хіба від чортика Антипка дістанеться велика різка, щоб вибивати з них лінивство і неслухняність.

Петрик: О мене, напевне, Святий Миколай не мине. Я завжди був добрим, слухняним.

Марійка: А то ще побачимо! Дивись, я вже закінчила підготовку до уроків, встигла помити посуд, прибрати в кімнаті. Мама буде мною задоволена. Прийде втомлена з роботи, а я їй теплу вечерю. А  ти все крутився, забавлявся іграшками, поглядав у вікно, замість працювати. Тому задача не розв’язана, кролики голодні. І що ти там бачив у вікні?

Петрик: Та нічого, нічого, я працюю…( У вікні появляється голова чортика. Він киває пальцем, зве Петрика до себе).

Антипко: ( Говорить шепотом) Ходи, на вулицю до мене, не мучся, не трудись! Тут так весело, повно розваг. Он хлопці в хокей грають. Кинь все!

Петрик: ( Розкриває зошит і книжку). О, я вже все виконав. Іду погуляю до хлопців. Ось Михайлик з клюшкою з’явився. Я довго не буду…
Марійка: Е, ні, братику, так не можна! Ти знаєш народну мудрість: ”Зробиш діло – гуляй сміло”. Я зараз перевірю, чи ти готовий до завтрашніх уроків. Так-та-к- (дивиться у зошит Петрика) Задачу розв’язав правильно, тільки письмо недбале. Дуже спішив. А як з віршем? А ну розказуй, я послухаю!

Петрик: Ну добре… Слухай (розказує вірш, весь час підглядає в книжку)
Випав сніг
Вже обсипався горіх
На травицю іній ліг…(ліг… підглядає)
Я хотів спитати літо,
Та вчинився буйний вітер.
Я хотів спитати осінь –
Холод вигулькнув з-за сосен
Я погрітися побіг,
А тим часом випав сніг.
Я побіг, побіг (хоче бігти)

Оля: О, негарно ти розказуєш вірш.

Петрик: А ти свій вірш вивчила? Ану розкажи. Я ще малий, але перевірю і тебе.

Оля: Добре. Нехай Марійка послухає і розсудить, хто з нас розказує краще, хто переможець (розказує вірш)

Гляньте: хата край дороги
Недокінчена стоїть.
Будівничий від знемоги
Впав і спить вже кілька літ.
Зруб валився, крокви гнили
І чорніли на сльоті
Аж старого заступили
Будівничі молоді.
То вони побудували
Хату ту на другий день
Вже там люди жити стали
І в печі горить вогонь.
Ті руїни при дорозі
Україна – знайте ви,
Впали всі борці в знемозі
Сили втратили в борні.
Упадає край наш милий
Топчуть землю вороги
Гей, а може замінили
Втомлених героїв ми?
Свої сили ми керуєм
Досвід візьмем у батьків
Україну відбудуєм
Освободимо батьків.
Бистрі очі, чуйні вуха
Будем мати заодно
Силу тіла в силу духа
Україні віддамо!

Марійка: (Плеще у долоні). Дуже гарно, Олю! Ти молодець. Вірш розказала дуже гарно. Ось так треба, Петрику, розказувати вірші. Олі я ставлю "5”.

Петрик: (Плаче). Але я ще малий. Як підросту також зможу.

Марійка: Ну добре!Але знай, коли ти і надалі будеш недбалий, лінивий св.Миколай розгнівається на тебе і не зайде до нас в гості ні на яву, ні у сні. І коли прокинешся завтра вранці, під подушкою нічого не знайдеш.

Петрик: Я тебе не розумію. А що там повинно бути під подушкою?

Оля: Я тобі розкажу, бо ти ще малий, нічого не знаєш. Святий Миколай не встигає завітати за одну ніч у кожну хату до всіх діток. Тому він приходить до них вночі, коли вони вже міцно сплять. І тихенько під подушку кладе подарунок, а сам спішить далі, щоб встигнути всіх обійти. Якби не ангели, то напевно, не встиг би. А він не хоче скривдити ні однієї доброї дитини.

Петрик: Добре, Олю, що ти мені все розказала. Я нікуди  не піду поки не вивчу добре всіх уроків (до чортика ,що появляється знов у вікно).А ти мене не мани! Нічого не вийде,йди геть! (накивує пальцем, чорт ховається)

З’являється мама.

Мама: Ох, як я втомилася на роботі. Діти мої, як же ви тут без мене? Чи вивчили ви уроки? Чи ви виконали моє доручення?

Діти разом: Так, так, матусю, ми все зробили.

Мама: Гарно, гарно! Бачу в хаті чисто, прибрано, І посуд помитий. Напевно, кролики не голодні. Чи не так, Петрику?

Петрик: Та, та… Я зараз…!

Мама: От бачиш, який ти безсердечний. Ніколи голодний не був, то і не знаєш, що таке голод. Голод страшний для тварин і людини. Гріх великий так робити. А ще сьогодні у надвечір’я свята святого Миколая.

Петрик: (плаче)  Я вже більше так  робити не буду, буду старанно вчитися. Вже біжу до кроликів.
Мама: Нагодуй їх добре і скоро вертайся. А ви, Марійко і Олю, добрі діти. Святий Миколай не забуде вас. Ось вже темна ніч чорними крилами накрила землю. Святий Миколай вже, певне, в дорозі. Чи не обмине він нашої хати? Щоб запросити його до нас, заспіваймо пісню до святого Миколая.

(появляється Петрик зі снігом на голові і руках)

"Ой хто, хто Миколая любить” – він почує і накаже небесним ангелам зупинити небесну колісницю біля нашої хати і прибуде сюди (до Петрика каже). Співай разом з нами.

Всі разом: Ой хто, хто Миколая любить.

Ой хто, хто Миколаю служить.
Тому святий Миколай
На всякий час помагай – Миколаю.
(дзвонить телефонний дзвінок, мама слухає)

Мама: Добре, ми всі ждемо.

Діти: Хто дзвонив?

Мама: Це дзвонив Архангел Гавриїл, що з ангелами затримався у Львові, але скоро прийде сюди. Сидіть діти чемно і ждіть його. (чути голосний гавкіт собак, влітає як вихор чорт, Антипко, одягнутий у чорний костюм з рогами, в руках в’язка березових прутів)

Антипко: (б’є чортеня різкою, те кричить і бігає навколо сцени) А це тобі, щоб не намовляв Петрика до гріха. На тобі, на тобі.

Чортеня: (звертається до глядачів) Вам, братчики, сміх, а  я вже спиною рушити не можу (плаче).

Антипко: Ану розказуй, як то було з Михайликом. Чому потерпів невдачу?

Чортеня: Бачите, це було у школі. Я заліз Михайликові у вухо і чекав нагоди, щоб намовити його до гріха. Аж бачу: його товариш показує у класі гарну книжечку з цікавими малюнками. Моєму Михайлику аж очі засвітилися. Добре, думаю собі, ось зараз виконаю ваше, пане Антипку, завдання.

Антипко: Ну і що далі? Так, так, я знаю це з досвіду, що тут вже легко навити до крадіжки.

Чортеня: І це я використав. Шепчу йому до вуха: бери, бери, ніхто не бачить. Він спершу не хотів, але я добре причепився, і він мене послухався. На перерві, коли діти повиходили на подвір’я, Михайлик лап за книжку, заховав за пазуху, а далі мерщій між хлопців. Скінчилась перерва, Дмитрик, а це була його книжечка, глип за парту,нема книжечки. А діти в один голос: " То Івась вкрав. ”  Віддай книжечку – кричить. А далі почали штовхати його. Зловили, бачите, його на крадіжці. І тепер Івася всі разом били (обсіли). Івась плаче, проситься, запевняє, що не брав, а йому не вірять, А на мого Михайлика ніхто навіть оком не кине. Я потираю руки від радості, але тут Михайлик як не крикне крізь сльози: "Лишіть Івася в спокою, то я взяв книжечку, ось вона!” В цей момент надійшов вчитель. І подумайте, він не тільки похвалив Михайлика, що признався до гріха, але й ще подарував йому точно таку саму книжечку. То ж простіть мене
(падає на коліна перед Антипком). 
Що ж я міг зробити?

Антипко: (б’є його ще раз різкою) Ну досить, з тобою я ще розправлюся в пеклі. Будеш носити півроку смолу і смолитись на вогні цілий місяць, щоб добре запам’ятав, як треба виконувати мої накази. А зараз я прощаю тобі, бо є важливіші накази, завдання. Я дізнався, що по землі мандрують святий Миколай зі своїми Ангелами. Наше завдання – їх одурити і викрасти найбільше подарунків. Він буде роздавати їх чемним дітям, а я буду брехати на них, що вони погані, ліниві, а ти підбріхуй, кради з кошика все, що вдасться. Бо у нас як не збрешеш, не схитруєш, не вкрадеш, то не проживеш.

Чортеня: Добре! Згода! Я готовий!

Антипко: За такі слова хвалю тебе. Думаю, що успіх буде у нас великий. Вже слинка тече мені  з рота на згадку про смачні яблука і цукерки. І такий радий, що хочеться мені затанцювати 

(бере чортеня за руки, кружаться і співають)

Ми чортики, ми чортики
Голодні всі, як хортики
І зараз з’їли б ми вола
Бо нам смакує не смола
чортики дитячий гріх
беремо правду всіх на сміх
Для нас утіха і добро
Брехня дітей, незгода зло
Ми чортики, ми чортики
Голодні все, як хортики
І мрія тільки в нас одна
Щоб більше приносити нам зла
Антипко:  Ой, чути кроки. Хтось іде. Це напевно, святий  Миколай зі своїми Ангелами-хоронителями. Заховаємося. А то ще нас покроплять свяченою водою (Ховаються, заглядають. Стук до дверей, з’являється святий Миколай)

Святий Миколай: (входять Ангели,  які несуть великі мішки з подарунками) Тут ціль нашої дороги. Положать ці мішки з подарунками, мої любі діти вже втомилися, дожидаючи нас. О, дуже погана дорога зі Львова. А ще вітер, завірюха. Та й старий я вже дуже. Відкрийте, Ангели, свою книгу і прочитайте, що просять діти, зокрема Оля, Марійка і Петрик. Чи варті вони на мої похвали і подарунки?

Ангел 1: (відкриває книгу і читає, а святий Миколай роздає подарунки)
(Чортик підбігає з-заду і хоче вкрасти)

Святий Миколай: (побачивши чортів) І ти тут вже, нечиста сило?

Антипко: Так, святий. Отче, ми прийшли тобі сказати, що не всі діти, які тут зібралися заслуговують на твою ласку. Всі ці, що записані у цій книзі, не дістануть сьогодні подарунків, а тільки різки, бо вони наші.

Святий Миколай: А чим ці діти провинилися?

Антипко: ( дивіться в книгу) Не слухають своїх батьків, не слухають учителів,не вчаться пустують,крадуть,курять, б’ються,прозиваються, грають в карти на гроші.

Чортик: Так, так, брешуть, грають в карти.

Святий Миколай: О, брехня і лінивство – це великий гріх.

Ангел 2: Не вір їм, Святий Отче. Хоч багато дітей прогрішилось, та вони поправляться. Прости їм, Отче, усі провини.

Святий Миколай: Я люблю тільки чемних і добрих дітей.

Антипко: (показує на чортика) Таких як оцей. Погляньте на нього: який він покірний та чемний, добрий. Дай йому, Отче, подарунок.

Ангел 2: Геть, Сатано! Отець Миколай знає дітей і тебе.

Святий Миколай: Ваші прохання і молитви, дорогенькі діти, дійшли до мене. Звертаюсь до вас з проханням (звертається до дітей) Учіться, діти мої, пам’ятайте слова нашого великого поета Т.Шевченка: "І чужого научайтесь, свого не цурайтесь”. Слухайте своїх батьків і родичів – тата і маму, любіть свій народ, свою Україну і будьте вірними її синами і дочками. А як приїду через рік, мої милі діточки, докажіть, об оцей Сатана,який чигає на вашу душу, не мав у своїй книзі ні одного прізвища української дитини. Це буде для мене і для всіх святих найбільша втіха.

(до Ангелів) 
А тепер допоможіть роздати оці подарунки. Хай радіють усі українські діти, хай знають, що їх не забуває Небесний Отець.

(Ангели подають кожний подарунок Святому Миколаю, а він голосно зачитує ім’я і прізвище дитини і вручає його. До деяких подарунків чорти додають різки з відповідними словами. Коли всі подарунки роздано, Святий Миколай благословить дітей і говорить)

Прощавайте, любі діти. За рік прийду знову до вас на цю багатостраждальну Українську землю, Буду благати Господа, щоб він післав нам щастя, здоров’я, а всьому українському народу добробут, щастя, надію на кращу долю.
Будьте здорові, я  поспішаю в інші міста та села, бо чекають чемні дітки.


четвер, 27 вересня 2018 р.

Сценарії до свята РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Сценарії вертепу до свята РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Останнє на сайті

Інші дитячі сценарії

Сценарії для старшокласників та студентів

Сценарії російською мовою

Усі різдвяні вистави »