В глибокій долині. Колядка.

 Ноти, тескст.

В глибокій долині
Звізда ся з'явила
Там пречиста Діва-Мати
Сина породила.

Сина породила,
В пелюшки сповила,
Сіно краще за лелію
Йому постелила.

Йому постелила,
Тай йому співала,
Люляй, люляй, мій синочку,
А я буду спала.

Мамо ж моя, мамо,
Зачекай хвилинку,
А я піду аж до раю,
Принесу перинку.

Сину ж ти мій, Сину,
Де ж Ти того годен,
Ще немає і години,
Як Ти ся народив.

Мамо ж моя, мамо,
Чому ж я не годен,
Я сотворив небо й землю,
Ніж я ся народив.

Вертеп на русском языке. Сценарий.

СЦЕНИЙ ПРАЗДНИКА РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА  ДЛЯ ДЕТЕЙ.

Дети входят в зал и встают перед иконой "Рождество Христово". Священник или воспитатель-ведущий пересказывает Евангельское повествование о самом событии Рождества Христова, рассказ может сопровождаться документальным фильмом о Вифлееме.

Вместе с детьми исполняется тропарь праздника:

Рождество Твое, Христе Боже наш, возсия мирови свет разума, в нем бо звездам служащии звездою учахуся Тебе кланятися, Солнцу правды, и Тебе ведети с высоты Востока. Господи, слава Тебе!

Дети исполняют монтаж - декламацию стихотворений русских поэтов, посвященных Рождеству Христову:

1-й ребенок:

Есть страны, где люди от века не знают

Ни вьюг, ни сыпучих снегов;

Там только нетающим снегом сверкают

Вершины гранитных хребтов...

Цветы там душистее, звезды - крупнее,

Светлей и нарядней весна,

И ярче там перья у птиц, и теплее

Там дышит морская волна...

В такой-то стране ароматною ночью,

При шепоте лавров и роз

Свершилось желанное чудо воочию:

Родился Младенец - Христос.

(С. Надсон)

2-й ребенок:

То были времена чудес;

Сбывалися слова пророка;

Сходили ангелы с небес;

Звезда катилася с востока.

Мир искупленья ожидал –

И в бедных яслях Вифлеема,

Под песнь хвалебную Эдема,

Младенец дивный воссиял...

(Л. Мей)

3-й ребенок:

В эту ночь земля была в волненьи:

Блеск большой диковинной звезды

Ослепил вдруг горы и селенья,

Города, пустыни и сады.

Овцы, спавшие на горном склоне,

Пробудившись, увидали там:

Кто-то светлый, в огненном хитоне

Подошел к дрожащим пастухам.

А в пустыне наблюдали львицы,

Как дарами дивными полны

Двигались бесшумно колесницы,

Важно шли верблюды и слоны.

И в числе большого каравана,

Устремивши взоры в небосклон,

Три царя в затейливых тюрбанах

Ехали к кому-то на поклон.

А в пещере, где всю ночь не гасли

Факелы, мигая и чадя,

Белые ягнята увидали в яслях

Спящее прекрасное Дитя.

В эту ночь вся тварь была в волненьи:

Пели птицы в полуночной мгле,

Возвещая всем благословенье,

Наступленье мира на земле.

Костюмированная постановка "Рождество Христово" в исполнении детей.

Действующие лица:

Ведущий,

3 пастуха,

2 ангела,

3 волхва.

Ведущий:

В святую ночь на тучном поле,

Не зная отдыха и снов,

Стада, гулявшие на воле,

Пасло семейство пастухов.

1-й пастух:

Какая дивная ночь!

Заботы ушли от нас прочь.

2-й пастух:

Все спит вокруг - почивает,

И даже никто не знает,

3-й пастух:

Что кто-то стражу несет,

Кто-то стада пасет.

Ведущий:

И в этот миг с высот небесных,

В одеждах блещущих, чудесных,

Спустился ангел и сказал:

Выходит 1-й ангел.

1-й ангел:

Не бойтесь, Бог меня послал

Вам возвестить живую радость!

В священном граде Вифлееме

Родился ныне, в это время

Спаситель мира и людей!

Подходят еще два ангела, становятся рядом с первым.

Все три ангела хором:

Ангелы уходят.

Позабудь тревогу,

Беспокойный мир!

Слава в вышних Богу,

И на земле мир!

Ведущий:

Исчезло чудное виденье,

И пастухи в немом смущенье,

В душе счастливы во сто крат

Пошли толпой в Давидов град.

Пастухи поднимаются и под слова ведущего уходят.

Ведущий:

Тихо полночь плывет над уснувшей землей,

Ночь безмолвна, пустыня тиха.

В эту ночь на земле нет греха...

И горит, и сияет на небе звезда,

И к звезде воссиявшей вдали

Днем и ночью спешат, позабывши покой,

От востока волхвы-короли...

Волхвы входят с дарами.

1-й волхв:

Мы цари-звездочеты,

В звездном небе подсчеты

Мы ведем:

Валтазар, Гаспар, Мельхиор.

2-й волхв:

Мы Царю Вселенной

Красоты несравненной

Дар везем,

Валтазар, Гаспар, Мельхиор.

3-й волхв:

Злато, смирну и ладан,

Драгоценного нарда

Мы несем,

Валтазар, Гаспар, Мельхиор.

Волхвы по очереди подходят к елке, поклонившись, ставят у макета вертепа свои дары и уходят или отходят в сторону. В центре сцены елка, на ней Вифлеемская звезда, под елкой - вертеп. Ангелы, пастухи, волхвы становятся возле елки по обе стороны от вертепа.

1-й пастух:

Ныне совершилось

Чудо из чудес,

Ныне плоть сроднилась

С благостью Небес.

2-й пастух:

Ныне человеком

Стал Предвечный Бог

И в вертепе, в яслях,

Кроток сердцем, лег.

1-й волхв:

И звездой ведомы

К свету на поклон,

Мудрецы явились

Из чужих сторон.

2-й волхв:

Смирну, ладан, злато

Лучший дар земли,

Три волхва с востока

Богу принесли.

1-й ангел:

Ангелы нисходят

Пастырям принесть

О Младенце Боге

Радостную весть.

2-й ангел:

Христос рождается - славите!

3-й ангел:

Христос с Небес - встречайте!

3-й волхв:

Христос Спаситель на земле –

К Нему вы сердцем возноситесь,

И воздыхайте, и молитесь:

О, Боже, мир нам ниспошли!

3-й пастух:

От смут кровавых, нестроенья

Отчизне дай успокоенье,

Заблудшим разум просвети!

2-й ангел:

И согрешивших пред Тобою, Вконец измученных борьбою, Помилуй, Боже, и прости!

Ведущий:

Чтоб мы, найдя к Тебе дорогу, воспели:

Все вместе:

Слава в вышних Богу!

Ведущий:

В лучах проснувшейся зари!

все кланяются и уходят. Продолжается декламация детьми стихов.

1-й ребенок:

Во тьму веков та ночь уж отступила,

Когда, устав от злобы и тревог,

Земля в объятьях неба опочила,

И в тишине родился "С-нами-Бог"...

Да! С нами Бог - не там, в шатре лазурном,

Не за пределами бесчисленных миров,

Не в злом огне и не в дыханье бурном,

И не в уснувшей памяти веков.

Он здесь, теперь, средь суеты случайной,

В потоке мутном жизненных тревог. Владеешь

ты всерадостною тайной:

Бессильно зло; мы вечны; с нами Бог!

(В. Соловьев)

2-й ребенок:

Давно погасла в зимней мгле

Восточная звезда,

Но не забыли на земле

Рождение Христа.

Как пастухи к Нему пришли

До утренней поры,

Как мудрецы преподнесли

Ему свои дары.

Как царь младенцев убивал,

Убийцу наградя,

Как ангел посланный спасал

Священное Дитя.

Как, проповедуя любовь

И правду Божества,

Он каждый год рождался вновь

На праздник Рождества.

Давно погасла в зимней мгле

Восточная звезда,

Но не забыто на земле

Рождение Христа.

(Р. Янин)

3-й ребенок:

Под покровом ночи звездной

Дремлет русское село;

Всю дорогу, все тропинки

Белым снегом замело...

Кое-где огни по окнам,

Словно звездочки горят;

На огонь бежит сугробом

Со звездой толпа ребят.

Под оконцами стучатся,

"Рождество Твое" поют.

Христославы! Христославы!

Раздается там и тут.

И в нестройном детском хоре

Так таинственно чиста,

Так отрадна весть святая

О рождении Христа...

(А. Коринфский)

Все дети исполняют песенку:

Яркая звездочка

(Рождественская песенка)

Яркая звездочка на небе горит,

Детям у елочки мама говорит:

"В целом мире торжество,

Наступило Рождество!" (2 раза)

С праздником, с праздником взрослых и ребят,

Всем поздравления нынче говорят,

Потому что торжество,

Потому что Рождество! (2 раза)

Спать нам не хочется

В эту ночь совсем,

Хочется, хочется в город Вифлеем,

Посмотреть на торжество,

Там, где было Рождество! (2 раза)

Исполняется хоровод вокруг елки с пением песенки "Рождественский хоровод" (Слова 3. Александровой, музыка М. Красева)

Маленькой елочке

Холодно зимой,

Из лесу елочку

Взяли мы домой.

Бусы повесили,

Яркие шары,

Сласти, подарочки,

Все для детворы.

Сколько на елочке

Шариков цветных,

Розовых пряников,

Шишек золотых

Нравится елочке

Наше торжество,

Радостно, радостно

Встретим Рождество!

На слова: "Маленькой елочке холодно зимой..."- все дети берутся за руки и идут хороводом вокруг елки.

Со словами: "Из лесу елочку взяли мы домой..." -круг останавливается, и дети делают два шага в середину, протягивая руки к елочке.

На повторении этих слов дети отступают два шага назад, оставаясь в кругу.

На слова: "Бусы повесили..." - дети поднимают

руки, как будто развешивая украшения.

На слова: "Нравится елочке наше торжество..."- все хлопают в ладоши и опять идут вокруг елочки. На празднике можно провести викторину на тему Рождества Христова. За правильный ответ дети награждаются сладостями или недорогими праздничными сувенирами.

Вопросы для викторины:

1. Сколько лет назад родился Христос?

2. В какой стране?

3. Он родился в том городе, где жили Его мать и приемный отец?

4. В каком городе Он родился? Почему?

5. Кто правил в то время Римской империей?

6. А кто правил страной, где родился Христос?

7. Как звали приемного отца Иисуса Христа?

8. Что такое вертеп?

9. Почему Христос родился там, а не в доме?

10. Кто первый узнал о Рождестве младенца Христа?

11. Кто сообщил им об этом и что сказал?

12. Кто такие волхвы?

13. Как звали волхвов?

14. Откуда и зачем они пришли?

15. Как они узнали, что должен родиться Христос'?

16. Что принесли они в дар младенцу Христу?

17. Что означали эти дары?

18. Что приказал царь Ирод своим воинам, чтобы избавиться от младенца Христа?

19. Кто и как предупредил Иосифа, что Ирод хочет убить младенца Христа?

20. Куда бежали Мария с младенцем и Иосиф из Вифлеема?

21. Когда царь Ирод умер, где поселились Иосиф. Мария и Иисус?

22. От чего Христос спас людей?

Завершает праздник праздничное чаепитие, общение с детьми, родителями, вручение подарков (подарки вручаются всем, кто пришел на праздник, в том числе родителям, учителям, гостям). Вручение идет под пение-величание "Благодатный дом", в процессе которого называются по очереди имена всех присутствующих.

С.А.Сидоренко.

Из библиотечки еженедельника "Воскресная школа"

"Праздник Рождества Христова"

Вертеп. Сценарій.

Сценарий для Рождественского вертепа – 2

Описание.
Изображение Святого семейства, пастухов, яслей, животных, заглядывающих в окна, - в общем, изображение Рождественского вертепа. На фоне вертепа разворачивается первая сцена явления Ангела, возвещающего Благую Весть. Она повторяется в конце действа при зажигании Вифлеемской звезды.
Внутренние покои дворца Ирода. Могут быть просто нарисованы на заднике. Царский дворец обозначается троном, у которого стоит или на котором сидит царь Ирод. Царь Ирод призывает к себе воинов и приказывает идти в Вифлеем - убить всех мальчиков, "сущих первенцев". "Ходили мы в Вифлеем, - отвечают воины, - избивали младенцев, но одна лишь Рахиль не дает свое чадо убить".

Входит Рахиль с младенцем на руках и просит у царя милости. Страшный царь велит "избить" и этого, как ему кажется, последнего младенца. Ибо не может знать царь земной, что те, кого он ищет, ушли нищими под покровом ночи в Египет. Воин наклоняется и пронзает копьем младенца на руках Рахили. О, ужас! Ужас! Ужас!.. Плачет Рахиль. Выходит ангел и утешает ее: "Не плачь, Рахиль, твое чадо на небе, у Царя Небесного в руках!".

Все уходят.

Ирода охватывает жестокий страх, и он пытается оправдать свое злодеяние необходимостью. Но не тут-то было! К нему является Смерть с косою. "Пора тебе, Ирод, сойти в ад!" - восклицает она и отсекает дрожащему царю голову. Со страшным шумом выскакивает Черт и утаскивает Ирода в ад! Ужас, тишина и пустота...

Но что это? Мы слышим тихое пение. Это ангел небесный славит спасенного Христа! Вновь выходят пастухи с овечками поклониться Святому семейству. Злу воздано, радость возвращается в мир! Гаснут свечи на сцене, и тихо-тихо загорается Вифлеемская звезда. Путеводная звезда надежды и веры!..

Все вертепное действо длится от 10 до 20 минут, в зависимости от текста и музыкального сопровождения.
Адаптированный текст вертепной драмы (по записи Н. Виноградова)

Явление 1

Из правой двери выходит Ангел и идет к пещере с пением.

Ангел. Дево днесь пресущественного рождает,
И земля вертеп к непреступному приносит,
Ангелы же с пастырями славословят,
Волсви же со звездою путешествуют,
Нам бо ради родися,
Отроча млада, предвечный Бог.

Ангел поклоняется и уходит.

Явление 2

Выход трех царей.

Цари. Шедше трие цари
Ко Христу со дары,
Ирод им предвластен,
Куда идут, спросити.
Идем к Рожденному,
Идем поклониться.
Идем поклониться,
Пред Царем явиться,
Аще поклонюся,
Пред Царем смирюся,
Где Христос родися,
Там звезда явися;
Звезда грянет чудно
С востока до полудня.

Голос из-за сцены. Ангел им являет, На путь наставляет.

Явление 3

Выходит к ним Ангел.

Ангел. Идите иным путем,
К Ироду не ходите:
Ирод смущает,
Волхвов созывает,
Младенцев избивает.

Цари. Шедше трие цари
Во свои во страны,
Христа славословят,
Чая в небе быти,
На веки хвалити.

Цари и Ангел уходят.

Явление 4

Выходит царь Ирод, садится на царский трон.

Ирод. Аз есмь царь,
Кто может мя снидь?
Пошлю своя воины
В страны вифлеемския
Избить младенцев,
Сущих первенцев.

(Встает на троне с громким говором.)

Воины мои, воины,
Воины вооруженные,
Встаньте предо мной.

Явление 5

Воины входят и становятся перед царским троном.

Воины. Почто, царю, нас призываете,
Что творить повелеваете?

Ирод. Подите в страны вифлеемские,
Избейте всех младенцев,
Сущих первенцев.

Воины. Ваше царское величество,
Ходили мы в вифлеемские страны,
Избивали всех младенцев,
Сущих первенцев.
Одна госпожа Рахиль
Не дает своего чада убить,
А хочет идти
К вашей милости просить.

Ирод. Кто она такова?
Привести ее сюда!

Воины. Идем и приведем!

Воины уходят.

Явление 6

Воин приводит Рахиль к царю Ироду. Рахиль падает на колени и плачет.

Рахиль. О, царю,
Великий государю!
Помилуйте мое чадо-отрочате,
Чтобы не было чего на том свете отвечати!

Ирод. Воин, возьми его и убей,
Чтобы не было более душе и телу скорбей.

Рахиль. Царь, помилуй мое чадо!

Ирод. Воин, возьми и убей его!

Воин забирает младенца у нее из рук и убивает его пикой. Рахиль падает на землю и плачет.

Рахиль. Ах, увы! Ах, увы!
В горести, печали!
Ах, увы! Ах, увы!
В горести, печали!
Вижу младенца прободенную утробу
И предаюся гробу.

Плач повторяется два раза. Рахиль все время лежит на полу у трона.

Явление 7

К Рахили является Ангел в белой одежде, с крыльями, поднимает ее.

Ангел. Не плачь, Рахиль, восстань, Рахиль.
Увидишь свое чадо
У Царя Небесного в руцех.
Маленькое чадо
В рае будет радо!

Явление 8

В дверь входит Смерть.

Смерть. Полно тебе, Ирод,
Проклятый, безумный,
На сем свете жить.
Пора тебе, Ирод,
Во ад снить!

Смерть царю Ироду на троне голову снимает косой, тело падает с трона. Черт подбегает к телу царя Ирода.

Черт. О, проклятый Ироде,
За твоя превеликия злости
Поберу тя в преисподнюю бездну...

Хватает тело царя Ирода. Ирод проваливается вместе с Чертом в люк (в преисподнюю).

Явление 9

Пастушок и Ангелы выходят с пением поклониться младенцу Христу. Зажигается Звезда.

Пастушок. Нова радость стала,
Яко в небе хвала,
Над вертепом звезда ясна, светла воссияла.
Пастушки идут с ягнятком,
Пред малым Дитятком
На колени упадали,
Христа прославляли:
"Молим, просим, Христе-Царю,
Небесный Государю,
Даруй лето счастливое
Сему Господарю".

Дата публикации: 22 Декабря 2008
Автор статьи: Александр Греф
Источник: 7я.ру

Вертеп. Сценарій.

Дійові особи
1-й пастух
2-й пастух
Цар Ірод
Смерть
Чорт
Дід
Баба
Солдат
Циган
Циганка
Циганча
Запорожець
Шинкар
Шинкарка
Кобила (переодягнений хлопець)

Хор колядників (одночасно служить ширмою, із-за якої з'являються дійові особи).

Релігійна частина

Хор співає колядку «Нова радість стала».

На сцені з'являються пастухи.

1-й пастух. Грицьку!

2-й пастух. А що, Прицьку?

1-й пастух. Вставай хутенько, вибери ягня маленьке, да підемо ген-ген на гору, може, що й ми поспієм впору.

Хор співає колядку.

Пастухи, зникнувши за хористами, з'являються з іншого юку, несучи в руках ягнятко, звертаються до уявних господарів, новонародженого Ісуса.

1-й пастух.   Оце ж і ми, Паничу, до вашої мосці. Грицько з Прицьком прийшли в гості. Ось і ягня вам принесли із сільського стада. Нехай буде здорова вся наша громада.

2-й пастух.   Бувай ти, Паничу, здоров. Та й нам дай, щоб і ми були здорові. Благослови цей подарок від нас прийняти. А нам дозволь погуляти.

Пастухи йдуть, приспівуючи і пританцьовуючи.

З'являється цар Ірод.

Ірод.   Аз єсьм цар, на землі хто мя може злити? Пошлю вірнії раби, щоб Ісуса вбити. Обійдіть же мої міста, всі мої преділи. Убивайте всіх дітей, яких народили.

Хор співає колядку.

З другого боку хору з'являється Смерть у довгому савані з косою.

Смерть. Що ти, Іроде неситий,
Нащо це бовтаєш
І мене убити
Воям повеліваєш?
Будеш ти знати,
Неповинні чада
Як убивати.
Вийди, брате-друже,
Мені пособити
Кровопивцю Ірода
Із землі стребити!

Чути гуркіт, з'являється Чорт.

Чорт.   Чого, моя дружина, звеш на пораду?
Зараз же умертвлю і відправлю до аду (Показує на Ірода.)
—    Підніми ж, сестро, косу, вдар його во главу
Щоби знали повсюди нашу державу.

Ірод (з презирством). Коси ти, бабо, траву своєю косою,
Не тобі, машкара, спориться зі мною!
Я могутністю і силою
Заставлю тебе покоритись.

Смерть. Я цариця, суща на всякії страни,
Князі і царі під властією моєю,
Усіх вас я посічу косою своєю.
(Б'є косою Ірода, той падає і вмирає)

Чорт.  Друже мій вірний, друже любезний,
Довго ждав я тебе в глубокій бездні.

Чорт тягне мертвого Ірода до хористів. Смерть, поважна ступаючи, йде в інший бік.

Хор співає колядку.

Світська частина.

Перед глядачами з'являються Дід і Баба.

Дід. От тепер і нам припало,
Як Ірода не стало;
Потанцюймо ж, молодичко,
Мій ружевий цвіт, хоч мало.

Баба. Гляди лишень, сучий діду,
Щоб не ввели танці в лихо,
Забралися б у тісний кут
Та хліб-солі їли тихо.

Дід. Ти говориш річ цю лишню,
А я б тобі сказав піти
Під черешеньку, під вишню.

Співають «Ой під вишнею...», танцюють.

З'являється Солдат, звертається до Діда й Баби.

Кой вас чорт здесь разносил?
Ведь тотчас патащу к ахвицеру,
Штоб вы знали крестьянскую веру.

Перелякані Дід та Баба тікають. Солдат, ніби лише зараз помітивши їх, звертається до глядачів.

А, здраствуйте, честные гаспада!
Не було ль тутечки здесь салдат?
С ними времечко провести я рад:
Но как оных тутечки здесь нет.
То примите, гаспада, мой привет.
Я салдат прастой, не богослов,
Не знаю красньїх слов:
Нонича люди веселятся,
Да и подлина как не удивляться:
Христос в вертепе народился,
А Ирод окаянний сказился;
Боясь царства лишиться,
Вздумал детской кровью омыться.
За то Иродушке пришлось жестоко.
Как черти тащили в ад его глубоко.
Каковую весть вам сообщаю
И вас Христовим Рождеством поздравляю.
Чути бій барабана.
Ах, барабан сльїхать!
Мне треба в паход ступать,
Йде, а замість нього з'являється Циган з Кобилою.

Циган. (До глядачів.)   Криця не лошиця, кремінь не кобила,
Як біжить, аж дрижить, як впаде, то й лежить.
Б'є Кобилу рукою, та падає.

Циган. Тьху! Побила б тебе лиха да й нещаслива година!
Прекаторжного батька скотина!
Один в роті зуб держався,
Та й той тепер у снігу зостався.
(До глядачів.)

Панове! Хто хоче, будемо мінятись.
Далебі, її варто продати.
(Трохи зачекавши.)

Ніхто ні шажка, ні копієчки не хоче дати?
Тут-то кобила брикуча,
Хоч ребра в неї й видно.
Та як вона роздобріє,
Коли жива буде, боятимуться люди,
Хутко ж біга...

Кобила раптом схоплюється на ноги і з іржанням тікає. Циган здивовано дивиться їй услід.
З'являється Циганча, звертається до Цигана.

Йди, батьку! Мати кликала вечеряти.

Циган. А що ж вона там наварила?

Циганча.  Казала мати, нічого.

Циган. А хліб же є?

Циганча.  Де б то взявся? Нема.

Циган. Так дарма: я тут з людьми добрими поговорю, а ви вечеряйте собі.

Циганча йде, замість нього з'являється Циганка.

Циганка. Гараську! Гараську!
Із'їла собака порося і паску,
Та ще й перець винюхала!
Тепер кого пеняти?
Ніде й хліба взяти!

Циган замахується на неї батогом.

Циганка. І не лай же мене,
І не бий же мене.
Принесу я борщику
В полив'янім горщику.

Циган. То хутко, жінко, і не барися.

Циганка зникає і тут же з'являється зі стравою у горщику.

Циганка. Тут та страва, тут то люба,
Покуштуєш — звисне губа.
Циган. А дай же покуштувать!

(Пробує із горщика, потім плюеться.)

Тьху, побила б тебе година лихая!
Така твоя страва, як і ти, дурная.
Твій борщ та походить на ракову юшку.

Циганка.        Кидала і цибулю, і петрушку,
А для свого господаря
Кусок сала з комори.

Циган. Гайда ж до шатра дітей годувати,
А коли хоч, то нумо танцювати.

Співають «Ой на горі цигани стояли», танцюють і зникають за хористами.
З'являється Запорожець.

Запорожець. Я козак, горілку п'ю, люльку я вживаю,
Є шинкарки в мене, а жінки немає.
А вас, панове, святками поздоровляю.

З'являється Шинкарка.

Запорожець. А здорова, Шинкарко,
Здорова, полтавко,
Як я тебе давно бачив!
Поцілуй же мене по знакомстві в усок,
Ще в чупринку разок.
(Пригортає Шинкарку.)
Тепер потанцюймо ж.

Танцюють і співають.
Шинкарка тікає, козак кидається за нею, але наштовхується на Циганку, хапає її за руку.

Запорожець. Поворожи мені, циганко.
Далебі оддячу.

Циганка (притишеним голосом, пильно розглядаючи долоню Запорожця).
Ходила циганка по горах, долинах:
Носила пісок на вилах.
Скільки лишиться на вилах піску,—
Стільки у тебе, козаченьку, духу.
Ти зовсім здоров, вставай,
Та дохід давай.
Не жалуй, батеньку, копієчки, та дай дві.

Запорожець.   Що ти кажеш? Я недочуваю.

Циганка.        Та я й сама, козаче, знаю.
То я кажу: не жалуй копієчки, дай дві.

Запорожець.   Нащо ж тобі дві?

Циганка.   Я б собі, голубе, рибки купила.

Запорожець.   То може б, ти і товченики їла?

Циганка. Ох, їла б, козаче, та де ж їх взяти ?

Запорожець. Цаплена ти голова!
Чому не казала? Я б тобі повну пазуху наклав.

(Б'є її під спину, Циганка тікає.)

Запорожець (замислено).  Піти лишень до Хвеськи та випить хоч півкварти, бо дуже щось сухо на язиці.

(Підходить до стіни і ніби стукає у двері.)

Хвесько, Хвесько! Відчини! Хіба ти не чує бодай ти зозулі не чула. Кажу відчини, бо двері виставлю і вікна поб'ю!
З'являється переляканий Шинкар, кричить кудись вбік.
Візи, Сюро, до хати гроси ховати,
Бізить гайдамака, буде грабувати.

Запорожець (до Шинкаря).
А, здоров, шинкарю,
Єретичний сину.

Шинкар.   Здоров зе, милостивий пане.

Запорожець.   А що ти в барильці несеш?

Шинкар.   Сабасковую горілоцку, пане.

Запорожець.   А дай-но мені, покуштую.

Шинкар. Ти з у мене і так багато напив,
Та гросей не заплатив.

Запорожець. Коли ж я у тебе горілку пив
Та й грошей не платив ?
Та ти не знаєш, як мене й звуть.

Шинкар.   Ти ж пан Максим.
Запорожець.   А брешеш, поганцю: я з віку Прохис.

(Розмахує при цьому булавою.)

Шинкар. Нехай будеш і Прохис!
На горілочку, пий,
Та тільки мене не бий.

Шинкар, діставши з-за пазухи пляшку, простягає її Запорожцеві. Той п'є горілку і, спорожнивши пляшку, падає на землю.

Шинкар. А! Цузої крові напився,
Та й сам скрутився.

Залазить на Запорожця і душить його коліньми.

Запорожець (спросоння).  Що це по мені лазить?
Е! Це шинкар так на мені порається:
Чи ж так у нас б'ють?

Б'є шинкаря, той кричить: «Ой, вей, мір, гевульт, вух! вух!» — падає і вмирає. Запорожець відходить, з'являється Чорт.

Чорт. От тепер я дождався,
Що Шинкар мені достався.

Крадеться до Шинкаря, з'являється знову Запорожець і ловить Чорта.

Запорожець (пильно розглядаючи здобич). Що це я впіймав? Чи це птичка, чи перепеличка?
Глянь, глянь! Яке воно чуднеє,
Та, далебі, страшнеє:
Очі за п'ятака,
А язик вивалив, як собака.
Еге! Воно, бачу, й крильця має,
Це ж те, що вночі літає
Та кури хватає.
Це той коник,
Що по полю скаче
Та хрущів ловить.
Коли скаче, то вже ж
Танцювати вміє.
Ось ну лишень, не соромся!
Погуляймо трохи,
Повтікають блохи.

Танцюють. Запорожець, захопившись танцем, не помічає, як Чорт утікає.

Запорожець.   А що, утік! Не так треба було з ним робити, треба було його вбити.
(До глядачів.) По цій мові будьте здорові,
Мені приходилось, панове,
З пісні слів не викидати.
А що було, прошу
Про те лихом не поминати.
А я піду тепер в курінь
Віку доживати.

Запорожець кланяється глядачам і повільно йде за сцену.
З другого боку з'являються Солдат і Мужик, які тягнуть гармату.

Солдат.   Вези, вези, не отгаваривайся.

Мужик.   А вже ж бо мені та кушка!

Зупиняються. Солдат стріляє з гармати.

Солдат.   Ура, гаспада!

Всі співають «Многая літа!»

Колядників частують, вони співають гуртом колядки на всіх членів родини, кінчається все це віншуванням.

Сценарій вертепу “Христос родився! Мир цій хаті!”

Сценарій вертепу “Христос родився! Мир цій хаті!”
22.12.2008

(На сцені: стіл, лавки, інтер’єр хати. На столі — свят-вечірні страви. Біля столу — піч. До столу підходять батько, мати, діти).

Дійові особи:  (18 чоловік)
Ведуча, Господар, Рахиль, Господиня, два Пастухи, два Козаки, Гуцул, три Царі, Марко, Біда, Мошко, Ірод,Воїн, Смерть, Ангел.

Ведуча (за лаштунками).
Тихий зимовий вечір. Тільки сніг поскрипує під ногами. Помолившись, пом’янувши пам’ять померлих і згадавши всіх живих, українські родини сідають до свят-вечірнього столу.

Господар (запалює свічку).
Дай Боже, щоб у мирі, здоров’ї, щасті ми зустріли наступний Святий Вечір.

(Усі сідають, частуються кутею).

(За лаштунками звучить колядка «Тиха ніч». Стук за лаштунками).

Господиня.
Хтось у гості до нас ?!

Господар (дивиться в імпровізоване вікно).
Це ж — колядники! Заходьте, люди добрі!

(Входять пастухи, колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю»).

1-й пастух.
Христос родився! Мир цій хаті!
Ми прийшли вам розказати
Про чудесную новину,
Про небесную дитину.

2-й пастух.
Ми вночі при вівцях спали
І не чули, і не знали,
Що коїлось в небесах
По всіх земних сторонах.

1-й пастух.
Аж тут раптом серед ночі
Протираєм сонні очі,
Чуєм, наче хтось співає,
А на небі — зірка сяє.

2-й пастух.
А та зірка в небесах
Всім показує нам шлях.

(Входять два козаки).

1-й козак.
Я козак — з-за Дніпра,
З широкого лугу.
Запорізька Січ стара
Впала в тяжку тугу.
Довгі ночі, довгі дні
Січ в могилі спала,
Аж учора в небесах
Зірка засіяла.

2-й козак.
А я козак — з Дніпровських вод,
З козацького роду.
Перебув же мій народ
Не одну пригоду.
Ми зібрались і підем
Аж до Вифлеєму.
Свою долю розповім
Богові своєму.

(Звучить «Мелодія» Мирослава Скорика з кінофільму «Високий перевал»).

1-й козак.
Хто це? Що це?

(Входить Гуцул).

Гуцул.
Ось і я, ваш рідний брат,
З України, з-за Карпат.

(Козаки обнімають Гуцула).

Через гори і ліси,
Через моря й ріки
Йду до того, що навіки
Буде мати честь і славу,
Стану разом з вами в лаву!

(Входять троє царів. Звучить «Триє царі, де ідете?..»).

1-й цар.
Я — князь Володимир Великий,
Володар великого народу.
Не раз собі я мріяв в снах,
Леліяв в серці насолоду!
Щоб над усім моїм краєм,
Де Дніпро могучий котить хвилі,
Зоря промінням злотим засіяє,
Народ мій ворога здолає в силі.

2-й цар.
Я — Ярослав! Сам князь
Галицького престолу.
І хоч на серці жаль повис,
Так вислухай тих слів,
Що з ними я сюди прийшов,
В дарунку днесь тобі приніс
Лицарства свою юну кров.
Приніс тобі я й перли сліз
Мойого бідного народу,
Що має долю тих беріз,
Яких же вітер хилить у воду.

3-й цар.
Данило — князь зеленої Волині.
З поклоном днесь таки прийшов
І дар складаю тобі нині
Твоїх задуманих дібров.
Складаю щиро дум тривожних
Твоїх задуманих людей,
Яким демоном так безбожно
Все закривають світлий день?..
Прийми той дар, який голубив
Крізь вечори дрімучий Стир.
І дай, Спасителю наш любий,
Щоб вже прийшов один пастух,
Щоб крізь було одне лиш стадо,
Як в правді є одна сім ‘я,
Щоб з пастирями і громадно
Хвалити все твоє ім’я.

(Примітка: коли царі представляються, кожен з них кланяється господарю).

Марко (вбігає).
Що тут, браття, за розмова ?
Десь почув я два-три слова,
Що родився десь Месія,
Всіх покривджених надія,
Що десь є Дитятко Боже
І нещасним допоможе ?

1-й козак.
А ти хто такий ?
Раді б ми знати!

Марко.
Я — Марко! (Зітхає).
Марко проклятий…

2-й козак.
Ти проклятий той Марко?
А проклятий ти за що?

Марко.
Грішник я непокаянний
І покутник безталанний.
Хоч і жаль мій не вгасить,
Але гріх мій не простить.

Гуцул.
А що ж ти таке вчинив?
Може, брата прогнівив?

Марко.
Ох, ще більше, ох, ще гірше,
Я — нечемний, я — негідний,
Зрадив я народ свій рідний.
Через мене, Боже милий,
Втратив народ свої сили.
Через мене він бідує,
Гаразду не зна, не чує.
Ох, важка мені покута,
Гірше вже не може бути:
Вже десяте покоління,
Як я рухаю каміння

(Кидає мішок з камінням).
Мушу по землі ходити,
Ані вмерти, ані жити.

(Входить Біда).

Біда.
Я — ваша біда, я — ваша пані,
Я усіх вас добре знаю,
Я вас мучу, пригинаю,
Всім достатки відбираю,
Ані латки не лишаю.

(Вбігає Мошко).

Мошко.
Гендили, гендили,
Хто що має заміняти,
Хто що має продавати ?
За старі пляшки, онучі
Дам королики блискучі.
Вечір добрий, вечір файний,
Хоч торг нині незвичайний.
А тут всякий крам принесло:
Є тут блюза і краватка,
Є кошуля модна, гладка,
Штрукси, коліри, перкалі
І так далі, і так далі…
Тютюн, мабасівка, пиво…
Ану, живо, ану, живо!
Є, тут вас людей нівроку,
Дайте Мошкові оброку.

(Примітка: Мошкові говорить скоромовкою).

1-й козак.
Мовчи, Мошко!
Ми не прийшли тут торгувати,
А Месію прославляти!

Мошко.
Не кричи, що тобі, що хоч ?
Я не винен вам нічого.
Де біда — мамаша, там і я — папаша.
І я хвалю месію того,
Що дає ми грошей много.

2-й козак.
О ні, того вже не буде!
Не такі вже нині люди,
Щоб із тобою гендель мали,
А про Бога забували.

Мошко.
Ой, такі ви, ну, ну, ну! (Показує кулака).
Зараз з військом я прийду.
Чув я, що ви тут кричали,
Що ви на царя шептали.
Ви забули, що він цар,
Він — могутній володар.
Він давно таких шукає.

(Мошко вибігає).

1-й цар.
Ох, і буде нам пригода,
Повідомить він Ірода.

2-й цар.
Ірод кожного карає,
Хто дитину цю вітає.

3-й цар.
Бач, цар Ірод розізлився,
Що Син Божий народився.

Марко.
Боїтесь царської влади?
Вже не буде в світі зради.
Станьте за Дитину Божу!
Вже і я вам допоможу…

Гуцул.
Ох, як так, то всім нам стати,
І не сміємо сказати,
Де Христос родився.

(Входять Ірод і воїни. Воїни одягнуті під рекетирів).

Ірод.
Ах, ви тут мої прокляті,
Заховались у цій хаті.
Третій день я вас шукаю.
Аж тепер в руках вас маю.
Ну, зізнайтесь перед мною:
Ви ходили в Вифлеєм?
Чи не я є вам царем ?!

1-й козак.
Ти є цар, тільки наземний,
Народився князь таємний,
Що буде понад царями,
Над землею, небесами.

Ірод.
Замовчіть, мої прокляті!
Бо скараю вас в тій хаті.
Гей, шукайте мої вої!

(Воїни розштовхують вертепників).

Тут нема дитини тої!

Ірод.
Тож по всьому краю йдіть
Кожне дитя до двох літ
Хай загине! Так і зробіть.
А інакше нам не жити!
Хто ж вас буде боронити?

1-й воїн.
Бо тоді усім нам смерть.
О, горе нам, горе!

(За лаштунками чути дзвін шабель. На сцені з’являється Скорбна Мати з дитятком на руках. Звучить сьома частина «Реквієму» Моцарта).

Ведуча (виходить на сцену і читає колядку).
Не плач, Рахіле, не плач.
Бач, діти живі, не плач.
Не умирають, а оживають,
Не умирають, а оживають.
Не плач, Рахіле, не плач.
З Ірода поводу пили кров, мов воду,
За Христом шукали, дітей убивали.
Діти не вмирали, душі їх остали.
За життя утрату віддали заплату.
Не плач, Рахіле, не плач.

(Ведуча підходить до Страдної Матері, обіймає її і виводить за лаштунки).

Смерть (входить).
Тут прихожу я з косою,
Хто питає тут за мною?

Ірод.
Я, цар Ірод, смерте мила,
Ти завжди мені служила
І косила ворогів
Всіх, кого я повелів.

Смерть.
А кого тепер скосити?

Ірод.
З них — ніхто не сміє жити.
А крім того, ще малого,
Що в вертепі народився
І на трон мій напросився.

Смерть.
Ні, не буде цього царю!
І косою вже не вдарю,
Бо мале дитя в яскині
Має владу в світі нині.
Буду я йому служити,
А тебе я мушу вбити.

(Розмахує косою, забирає Ірода. Вибігає чорт, забирає воїнів).

Ірод (кричить з-за лаштунків).
Ой, упала моя корона!
А де ж моя охорона ?

1-й пастух.
Браття, браття, світло є.
Гляньте, як у вікна б ‘є.

2-й пастух.
Гей, до хати запросім,
Хай освітить нам цей дім!

2-й козак.
Хай освітить, хай зігріє,
Хай біда в огні зотліє!

(Входить Ангел).

Ангел.
Хай цей дім добром панує,
Хто тут світла потребує!

Гуцул.Всі ми, всі ми, всім нам гірко,
Засвіти нам, ясна зірко,
І подай нам добру раду:
Тій біді на смерть закладу.

Ангел.На біду є спосіб певний,
Розум світлий, ясний, ревний.
Забирайся геть, бідо,
Що вже мучиш їх давно.
Забирай і не вертай.
Хай щасливим буде край!

(Біда виходить, Ангел до Марка).

Ангел.
І тобі Господь простив,
Ти покуту вже скінчив.
Не тобі вмирати нині.
Згине саме в цій хвилині
Ірод лютий, цар Юдеї,
Вже позбувшись влади своєї,
За ту віру і любов,
Що на смерть ти був готов.

Марко.
О, благословен будь, Боже!
Слався скрізь, Дитятко Боже,
Що в вертепі народилось,
Над Марком змилосердилось.
Я віднині не проклятий,
Буду Бога прославляти!

Ангел.
Слава, слава, слава Богу!
Можете іти в дорогу!

2-й пастух.
Ми на цьому, добрі люди,
Наш вертеп кінчаєм.
Щастя, радості в цім домі
Щиро всі бажаєм!

Кланяються. Звучить колядка «Нова радість стала».

http://www.mavkovychi.org.ua/

Вертеп. Сценарій.

Вертеп Студентського Братства Львівської Політехніки (1996)

(12 дійових осіб)

Звіздар
Ангел 1
Ангел 2
Пастух 1
Пастух 2
Царь 1
Царь 2
Царь 3
Жид
Ірод
Чорт
Смерть

 Коляда:    "На дворi чорна хмара..."
або:
"Вашого двора не минаємо..."

Звiздар:    Добрий вечiр,господарi,
Мир i щастя в хату.

Ангел 1:    Над Вертепом зiрка сяє,
Де син Божий спочиває,
Що з небес прийшов до нас,
Благовiстя нам приносить,
Всьому свiтовi голосить,
Що настане добрий час.

Ангел 2:    Радуйтеся добрi люди,
Та збирайтеся зiвсюди,
До Вертепу повернiться,
Сину Божому вклонiться.

Пастух 1:    Приймiте нас добрi люди до своєї хати,
Бо прийдеться у дорозi марно замерзати.

Пастух 2:    Iдемо ми в Вифлеєм  Богу помолитись,
Iдемо ми Iсусовi до землi вклонитись.

Коляда:    "Три славнії царі"

Цар 1:    Ми - царi зi Сходу, з перської столицi,
Прибули вклонитись нашому Владицi.

Цар 2:    Нам на Сходi красна й ясна зiрка ся з'явила,
Про народження Месiї весь свiт сповiстила.

Цар 3:    Тож ми дари всi забрали, йдемо за звiздою,
Щоб всi люди порадiли тою новиною.

Пастух 1:    Ми теж йдемо за звiздою, за небесною дугою,
З гiр, з лiсiв у Вифлеєм, дар Iсусовi несем.

Цар 1:    Я взяв золото з собою, думаю придасться,
БО зiслав на грiшну землю Бог велике щастя.

Цар 2:    А я ладан взяв з собою, щоб народ був з ладом.

Цар 3:    А я миро, бо без миру нема добра людям.

Коляда:    "Нова радiсть стала"

Жид:    Добрий вечiр, господарi,хто вас тут вiтає
(до колядникiв)
Чого розкричались,
Слова вашi - то пусте,
Головне - то грошi,
В кого грошi - той закон,
I премудрий Соломон,
Як до мене ви б зайшли,
то бiди б не знали
В мене вiдро самогонки,
Випив - крутяться свiти
Можна в корчмi добре сiсти,
Можна смачний обiд з'їсти,
Маю курки, маю булки,
Маю пиво,маю мило,
Ну купуйте, в мене живо!

Пастух 1:    Забирайся жиде з хати, бо торгу не буде,
Зараз  хочуть св'яткувати усi чеснi люди.

Жид:    Коли грошей забракує, то вам Мошко заборгує.

Пастух 2:    Виганяйте жида з хати, ми не хочем торгувати

Жид:    Що воно у свiтi дiє, Мошко нiц не розумiє.

Пастух 1:    Досить лиха ти надiяв, зло  в народi ти посiяв,
Вiддавна робив ти лихо, а тепер сиди вже тихо.

Жид:    Ой, то ви так помудрiли, треба щоб ви подурiли,
Щоб вам циган конi вкрав,
Щоб у найми ви пiшли,
Щоб вас чорт у пекло взяв.

Чорт:    Хто мене тут споминає,
I в св'ята не забуває,
Там де бiйки, сварки, крики,
Грають там мої музики,
Там де рiзнi шахраї, там товаришi мої
А де всякi чарiвницi, там мої рiднi сестрицi,
За те й iм'я таке маю, чортом мене називають,
Добре,жиде, ти мiй милий, треба так робити,
Я поможу тобi в свiтi дуже добре жити.

Пастух 2:    Поможи Боже позбутися тої нечистi!!!

Ангел 1:    Мир вам браття мої милi,
Тут слабi пекельнi сили.
Нiчого ся не лякайте,
Тiльки вiру в Бога майте
А хто Бога споминає,
ТО там мiсця чорт не має,
Бог мене сюди послав,
Щоб я вас охороняв,
Стерiг в хатi i на полi,
Вiд усякої недолi.
Жид:    Чуєш, що воно сказало?

Чорт:    Не журися, любий свате,
Буду я людей цькувати,
Щоб на нашу йшли дорогу,
Менше щоб молились Богу,
Один одного щоб били,
I горiлку добре пили.

Ангел 2:    Геть звiдси, нечиста сила!

Жид:    Я вам свого не прощу
Про все Iроду скажу
(Про все Iроду "настучу")

Заходить Iрод:    Звiдки йдете, куди путь?

Цар 1:    Йдемо ми з Востоку, аж до Вифлеєму,
Щоб принести щирi дари синовi Божому.

Цар 2:    Йдемо ми вклонитись Божому дитятi,
Ми будемо на вiк - вiку його царем звати.

Iрод:    От чого ви всi зiйшлися до цiєї хати,
Ви тут певно нарадились де його сховати
Гей вояки! Гей сторожа!
Зараз хату обшукати, усiх дiтей повбивати!

(Кличе смерть)

Гей смерте! Смерте моя мила,
Менi служила вiрно ти не раз,
Хай непокiрних кров тече рiкою,
Махни своєю острою косою!

Смерть:    Тут панове, я з косою,
Нiби кликав хто за мною!
Кого маю я скосити?

Iрод:    З них нiхто не має жити!
Їх усiх скоси, крiм того
Бога ще скоси малого,
Що сьогоднi народився
i на трон мiй напосiвся.

Смерть:    Ох, не буде цього, царю,я косою їх не вдарю,
Бо мале дитя в яскинi має владу в свiтi нинi,
Мушу я йому служити, а тебе прийшла я вбити!

Iрод:    Я могучий i багатий, можу добрий викуп дати!
На, ось золото моє, тiльки не коси мене!

Смерть:    Твою душу мушу взяти, в пекло чортовi вiддати!

(Вбиває Iрода)

Вбiгає чорт

Чорт:    Будеш кипiти в смолi в пеклi, на днi, в казанi.

Ангел 1:    Вже добро вiднинi буде,
Щиро Господа вiтайте, своїх дiток научайте.

Ангел 2:    Шляхом Iрода не йдiть, до Бога ся повернiть,
То вас Бог буде любити, буде вас благословити,
Пошле вам щасливу долю, i у дома, i у полi.

Коляда:    "Вашого двора не минаємо..."

Пастушки, ангели i зiздар вiншують господаря...

Весь вертеп разом:    "Христос родився!"

Коляда:    Рай же розвивсь...
У Вифлеємi нинi новина...
Бог ся раждає...
Бог предвiчний...

 

http://www.www.pisni.org.ua/articles/226.html

Вертеп в селі Хриплин. Сценарій.

Сценарій Вертепу в селі Хриплин

(м. Івано-Франківськ)

Дійові особи:

Ангел
Пастушки (2)
Жид
Сура
Сотник
Ірод
Цар зі Сходу
Цар з Заходу
Цар з Півдня
Чорт
Смерть

(Заходять ангел і пастушки)

Ангел:

Мир і спокій цьому дому,

Тут не має місця злому.

Пастушок І:

Добрий вечір, мир в цій хаті,

Ми прийшли вам розказати,

Про чудесную новину,

Про небесную дитину.

Пастушок ІІ:

Ми вночі при стаді спали,

І не чули і не знали,

Що коїться в небесах,

У тих дальніх сторонах.

Пастушок І:

А тут раптом серед ночі,

Протираєм сонні очі,

Чуєм наче хтось співає,

А на небі зірка сяє.

Пастушок ІІ:

А та зірка в небесах,

Всім показувала шлях,

Всі ми рано повставали,

До вертепу поспішали,

Щоб вклонитись Божому дитятку.

Пастушок І:

Ми Ісусику вклонились,

Богу Господу молились.

Пастушок ІІ:

А Ісусик нас вітав,

рученятами благословляв.

Пастушок І:

Поклонившися дитяті,

Ми прийшли вам розказати,

Що родилася Месія,

Всім покривдженим надія.

(До хати забігає Жид, спотикається, падає)

Жид:

Ішвай нокі у вас поріг високий,

Я завітав до вас у самий вільний час,

Бачу тут нівроку весело у вас,

Може шось купуєм, може шось тургаєм,

А як треба то продам, маю добрий хам,

Маю шило, мило, мотовило,

Койкі, шмойкі, комбікоркі.

Ішвай ноки чув на власні ока,

А на власні вуха видів,

Що родилася Месія

Всім покривдженим надія,

Буде наша Месія родится,

Там сам я буду сидіти,

Люди будуть ходити мені воші давати,

Я буду краще бігме співати.

Пастушок ІІ:

О ні, не такі вже нині люди,

Щоб із мошком гендель мати,

А про Бога забувати.

Жид:

О які ви но-но-ну,

Зараз з Іродом прийду,

Ірод, Ірод де ти.

(Жид приводить Ірода)

Ірод:

Ах ви тут мені сховались,

Що йому там поклонялись,

Добре що я вас тут маю,

Зараз смертю покараю.

(Заходить сотник)

Сотник:

Царю Іроде перед твоїм замком,

Стоять трої невідомих.

Ірод:

Приведи їх сюди і сам стань біля мене.

Сотник:

На твій наказ.

(Сотник приводить царів)

Цар із Сходу:

Я цар із Сходу у твій край приходжу,

Щоб поклонитись новонародженому.

Цар із Заходу:

Я цар із Західного Краю,

Чую, бачу, що в місті Вифлиємі,

Син Божий народився,

Там птахи в повітрі літають,

Риби по морю плавають,

Ангели на славу Божу пісню співають.

Цар із Півдня:

Я цар із півдня, прийшов сюди,

І так до вас заговорив,

Знайте люди, пам’ятайте,

Віра не пропаде, хто не буде її визнавати,

Мов трава зів’яне.

(До хати забігає Чорт)

Чорт:

Я чорт рогатий,

Без пардонного гумору шум до хати,

Я володар цього пекла,

Всіх вас заволочу у пекельні палаци,

Але зараз я шукаю царя Ірода.

(Підходить до Ірода і на вухо каже)

Месія народилася.

Ірод:

Сотнику знайди найвище жидівське каплання,

приведи їх сюди і сам стань біля мене.

Сотник:

На твій наказ.

(Сотник приводить суру і жида)

Сура ї жид:

Вай-вай-вай.

Ірод:

Найвище жидівське каплання,

Скажіть у якому місті народилася Месія.

Жид:

Сура давай Біблію.

Сура:

На Мошку.

Сура і жид:

Читаєм-читаєм-читаєм,

Дата, рік, непорока,

Месія-месія,

Народилась у місті Вифлиємі.

Цар із Сходу:

Якщо довідаюсь, прощай королю жидівський.

(Царі виходять)

Ірод:

Сотник вирушай негайно у місто

Вифлиєм, і виріж дітвору до двох літ.

Сотник:

На твій наказ.

Сура і Жид:

(Танцюють наспівуючи)

Сидит когут на шопах, бом-штригі, бом-штригі,

несе яйка.

Сура:

А я яйка продаю, свого мошка годую,

Мошку скажи новинку.

Жид:

А новинку, люблю шинку.

Сура:

Шинку.

Жид:

Солонинку.

Сура:

Солонинку.

Жид:

Трошки горілки.

Сура:

(замахується на жида і кричить)

Горілки.

Жид:

Трошка, трошка меду, аби було черво спереду і два горби заду.

Сура:

Два-два.

Біда:

А я біда, біда,

Кістяна нога,

Я прийшла тебе забрати,

Щоби смертю покарати.

(Забирає Суру)

(Приходить Сотник і каже)

Сотник:

Царю Іроде, я зайшов до хати,

І схопив дитя на руки,

І хотів встромити цей гострий меч,

Але, почув голос, не вбивай дитя,

Це був голос моєї жінки.

Ірод:

Сотнику рахуйся словами.

Сотник:

Царю Іроде я перестаю тобі служити,

Шукай собі іншого сотника.

(Кидає меч і йде)

Пастушки разом:

Боже, Боже поможи, з неба Ангела зішли.

Ангел:

Тут я сповню Божу волю,

Всім покривдженим, поможу,

Геть від них, це Божа справа,

Ти до них не маєш права.

Ірод:

А я Іродом клянуся,

Що нікого не боюся,

Ось мій меч тебе переможе.

(Ангел заколює Ірода)

Смерть:

Я смерть коса негожа,

Я на Ірода похожа,

Фу щось смердить від трупа,

Наче гною купа,

Ха-ха це ти мій братику коханий,

Що у солдатій славі був поганий,

Давай тіло вземлю, душу впекло,

І ходи зі мною панувати.

(Смерть забирає Ірода)

Сура:

Ой який ти мошку любий,

Шо ти спас мене без зубу,

Я у тім мішку душилась,

Мало, що на світ дивилась,

Мошку де ти, Мошку.

Мошко:

Я тут Сура.

Сура і Жид:

(Танцюють наспівуючи)

На припічку пироги кипіли,

А в комінку кубаса диміла…

Ангел:

Ану геть жидівньо з хати, ми стаєм колядувати.

(Виганяє суру і жида)

Сура і жид:

Но-но-но.

(Всі колядують)

Нова радість Колядка

Ангел

Прощавайте мир в цій хаті,

Будьте чесні і багаті,

Ласка Божа вас спасе,

Край і нарід піднесе,

А тепер ідіть спокійно,

І служіть ви Богу вірно.

Христос ся Рождає.

Сын Марии. Різдвяний вертеп сценарій.

Сын Марии. Рождественский сценарий для 5-7 классов

Действующие лица:
1-й ребенок
2-й ребенок
3-й ребенок
Ведущий
1-й пастух
2-й пастух
3-й пастух
1-й ангел
2-й ангел
3-й ангел
1-й волхв
2-й волхв
3-й волхв
Дети.

Дети исполняют монтаж — декламацию стихотворений русских поэтов, посвященных Рождеству Христову.

1-й ребенок.
Есть страны, где люди от века не знают
Ни вьюг, ни сыпучих снегов;
Там только нетающим снегом сверкают
Вершины гранитных хребтов...
Цветы там душистее, звезды — крупнее,
Светлей и нарядней весна,
И ярче там перья у птиц, и теплее
Там дышит морская волна...
В такой-то стране ароматною ночью,
При шепоте лавров и роз
Свершилось желанное чудо воочию:
Родился Младенец — Христос.

2-й ребенок.
То были времена чудес;
Сбывались слова пророка;
Сходили ангелы с небес;
Звезда катилась с востока.
Мир искупленья ожидал —
И в бедных яслях Вифлеема,
Под песнь хвалебную Эдема,
Младенец дивный воссиял...

3-й ребенок.
В эту ночь земля была в волненьи:
Блеск большой диковинной звезды
Ослепил вдруг горы и селенья,
Города, пустыни и сады.
Овцы, спавшие на горном склоне,
Пробудившись, увидали там:
Кто-то светлый, в огненном хитоне
Подошел к дрожащим пастухам.
А в пустыне наблюдали львицы,
Как дарами дивными полны,
Двигались бесшумно колесницы,
Важно шли верблюды и слоны.
И в числе большого каравана,
Устремивши взоры в небосклон,
Три царя в затейливых тюрбанах
Ехали к кому-то на поклон.
А в пещере, где всю ночь не гасли
Факелы, мигая и чадя,
Белые ягнята увидали в яслях
Спящее прекрасное Дитя.
В эту ночь вся тварь была в волнении:
Пели птицы в полуночной мгле,
Возвещая всем благословенье,
Наступленье мира на земле.

Далее костюмированная постановка в исполнении детей.

Ведущий.
В святую ночь на тучном поле,
Не зная отдыха и снов,
Стадо, гулявшие на воле,
Пасло семейство пастухов.

1-й пастух.
Какая дивная ночь!
Заботы ушли от нас прочь.

2-й пастух.
Все спит вокруг — почивает,
И даже никто не знает,

3-й пастух.
Что кто-то стражу несет,
Кто-то стада пасет.

Ведущий.
И в этот миг с высот небесных, (выходит 1-й ангел)
В одеждах блещущих, чудесных,
Спустился ангел и сказал.

1-й ангел.
Не бойтесь, Бог меня послал
Вам возвестить живую радость!
В священном граде Вифлееме
Родился ныне в это время
Спаситель мира и людей!

Подходят еще два ангела, становятся рядом с первым.

1-й ангел, 2-й ангел, 3-й ангел (вместе).
Позабудь тревогу,
Беспокойный мир!
Слава в вышних Богу,
И на земле мир!

Ангелы уходят.

Ведущий.
Исчезло чудное виденье,
И пастухи в немом смущенье,
В душе счастливы во сто крат,
Пошли толпой в Давидов град.

Пастухи поднимаются и под слова ведущего уходят.

Ведущий.
Тихо полночь плывет над уснувшей землей,
Ночь безмолвна, пустыня тиха.
В эту ночь на земле нет греха...
И горит, и сияет на небе звезда,
И к звезде воссиявшей вдали
Днем и ночью спешат, позабывши покой,
От востока волхвы-короли...

Волхвы входят с дарами.

1-й волхв.
Мы цари-звездочеты,
В звездном небе подсчеты
Мы ведем -
Валтазар, Гаспар, Мельхиор.

2-й волхв.
Мы Царю Вселенной
Красоты несравненной
Дар везем -
Валтазар, Гаспар, Мельхиор.

3-й волхв.
Злато, смирну и ладан,
Драгоценного нарда
Мы несем -
Валтазар, Гаспар, Мельхиор.

Волхвы по очереди подходят к елке, поклонившись, ставят у макета вертепа свои дары и уходят или отходят в сторону.
В центре сцены елка, на ней Вифлеемская звезда, под елкой — вертеп. Ангелы, пастухи, волхвы становятся возле елки по обе стороны от вертепа.

1-й пастух.
Ныне совершилось
Чудо из чудес,
Ныне плоть сроднилась
С благостью Небес.

2-й пастух.
Ныне человеком
Стал Предвечный Бог
И в вертепе, в яслях,
Кроток сердцем, лег.

1-й волхв.
И звездой ведомы
К свету на поклон,
Мудрецы явились
Из чужих сторон.

2-й волхв.
Смирну, ладан, злато –
Лучший дар земли -
Три волхва с востока
Богу принесли.

1-й ангел.
Ангелы нисходят
Пастырям принесть
О Младенце Боге
Радостную весть.

2-й ангел.
Христос рождается — славите!

3-й ангел.
Христос с Небес — встречайте!

1-й пастух.
Христос Спаситель на земле —        
К Нему вы сердцем возноситесь,  
И воздыхайте, и молитесь:
О, Боже, мир нам ниспошли!

2-й пастух.
От смут кровавых, нестроенья
Отчизне дай успокоенье,
Заблудшим разум просвети!

2-й ангел.
И согрешивших пред Тобою,
Вконец измученных борьбою,
Помилуй, Боже, и прости!

Ведущий.
Чтоб мы, найдя к Тебе дорогу, воспели:

Все вместе.
Слава всевышнему Богу!

Ведущий.
В лучах проснувшейся зари!

Все кланяются и уходят. Продолжается декламация детьми стихов.

1-й ребенок.
Во тьму веков та ночь уж отступила,
Когда, устав от злобы и тревог,
Земля в объятьях неба опочила,
И в тишине родился «С нами Бог»...
Да! С нами Бог — не там, в шатре лазурном,
Не за пределами бесчисленных миров,
Не в злом огне и не в дыханье бурном,
И не в уснувшей памяти веков.
Он здесь, теперь, средь суеты случайной,
В потоке мутном жизненных тревог.
Владеешь ты всерадостною тайной:
Бессильно зло; мы вечны; с нами Бог!

2-й ребенок.
Давно погасла в зимней мгле
Восточная звезда,
Но не забыли на земле
Рождение Христа.
Как пастухи к Нему пришли
До утренней поры,
Как мудрецы преподнесли
Ему свои дары.
Как царь младенцев убивал,
Убийцу наградя,
Как ангел посланный спасал
Священное Дитя.
Как, проповедуя любовь
И правду Божества,
Он каждый год рождался вновь
На праздник Рождества.
Давно погасла в зимней мгле
Восточная звезда,
Но не забыто на земле
Рождение Христа.

3-й ребенок.
Под покровом ночи звездной
Дремлет русское село;
Всю дорогу, все тропинки
Белым снегом замело...
Кое-где огни по окнам,
Словно звездочки горят;
На огонь бежит сугробом
Со звездой толпа ребят.
Под оконцами стучатся,
«Рождество Твое» поют.
Христославы! Христославы!
Раздается там и тут.
И в нестройном детском хоре
Так таинственно чиста,
Так отрадна весть святая
О рождении Христа...

Все дети исполняют песенку «Яркая звездочка».

Дети (поют).
Яркая звездочка на небе горит,
Детям у елочки мама говорит:
«В целом мире торжество,
Наступило Рождество!» (2 раза)
С праздником, с праздником взрослых и ребят,
Всем поздравления нынче говорят,
Потому что торжество,
Потому что Рождество! (2 раза)
Спать нам не хочется
В эту ночь совсем,
Хочется, хочется в город Вифлеем,
Посмотреть на торжество,
Там, где было Рождество! (2 раза)

Исполняется хоровод вокруг елки с пением песенки «Рождественский хоровод» (Слова 3.Александровой, музыка М.Красева).

Дети (поют).
Маленькой елочке
Холодно зимой.       
Из лесу елочку
Взяли мы домой.
Бусы повесили,
Яркие шары,
Сладости, подарочки,         
Все для детворы.
Сколько на елочке
Шариков цветных,
Розовых пряников,
Шишек золотых.
Нравится елочке
Наше торжество.
Радостно, радостно
Встретим Рождество!

На слова «Маленькой елочке холодно зимой…» все дети берутся за руки и идут хороводом вокруг елки.
Со словами «Из лесу елочку взяли мы домой...» круг останавливается, и дети делают два шага в середину, протягивая руки к елочке.
На повторении этих слов дети отступают два шага назад, оставаясь в кругу.
На слова «Бусы повесили...» дети поднимают руки, как будто развешивая украшения.
На слова «Нравится елочке наше торжество...» все хлопают в ладоши и опять идут вокруг елочки.

На празднике можно провести викторину на тему Рождества Христова. За правильный ответ дети награждаются сладостями или недорогими праздничными сувенирами.

ВОПРОСЫ ДЛЯ ВИКТОРИНЫ:
1. Сколько лет назад родился Христос?
2. В какой стране?
3. Он родился в том городе, где жили Его Мать и приемный отец?
4. В каком городе Он родился? Почему?
5. Кто правил в то время Римской империей?
6. А кто правил страной, где родился Христос?
7. Как звали приемного отца Иисуса Христа?
8. Что такое вертеп?
9. Почему Христос родился там, а не в доме?
10. Кто первый узнал о Рождестве младенца Христа?
11. Кто сообщил им об этом и что сказал?
12. Кто такие волхвы?
13. Как звали волхвов?
14. Откуда и зачем они пришли?
15. Как они узнали, что должен родиться Христос'?
16. Что принесли они в дар младенцу Христу?
17. Что означали эти дары?
18. Что приказал царь Ирод своим воинам, чтобы избавиться от младенца Христа?
19. Кто и как предупредил Иосифа, что Ирод хочет убить младенца Христа?
20. Куда бежали Мария с младенцем и Иосиф из Вифлеема?
21. Когда царь Ирод умер, где поселились Иосиф, Мария и Иисус?
22. От чего Христос спас людей?

Завершает праздник праздничное чаепитие, общение с детьми, родителями, вручение подарков (подарки
вручаются всем, кто пришел на праздник, в том числе родителям, учителям, гостям). Вручение идет под пение-величание «Благодатный дом»,
в процессе которого называются по очереди имена всех присутствующих.

С.А. Сидоренко