Дійові особи (13):
- Ангел
- Пастир І
- Пастир ІІ
- Пастир ІІІ
- Цар І
- ЦарІІ
- ЦарІІІ
- Стрілець
- Козак
- Мошко (жид)
- Ірод
- Чорт
- Смерть.
Ангел:
Мир убогій цій хатині, чесним людям спокій гожий,
Вже неправда щезла нині, ласка править світом Божим.
Буде вже кінець нещастям, заживемо всі у щасті,
Щезнуть сльози, щезне горе і полине ген за море!
Пастир І:
Слава Богу, добрі люди, мир в господню хату,
Будьте ласка нас прийняти, Бог вам дасть за плату.
Пастир ІІ: Пані-матко, захистіть нас при лихій годині,
Бо велика нам пригода сталась в полі нині.
Пастир ІІІ:
Ми збились із дороги від свойого стада,
Мусим тут заночувати, ой трудна ж то рада.
Пастир І: Мусим тут заночувати, ніж зоря засяє,
Страшно-лячно йти в дорогу, бо вже блуд чіпає.
Пастир ІІ:
Ми в степу біля стада твердим сном позасинали,
Бо про рожджество Ісуса нічого не знали.
Пастир ІІІ:
Ми не знали, що Син Божий прийшов до нас в людськім тілі,
Народився у вертепі з Пречистої Діви.
Коляда: «Дивная новина»
Пастир І:
Ми в степу біля стада, біля ватри нагрівались
І серед тихої ночі сном твердим позасинали.
Пастир ІІ:
Серед тиші в ніч зоряну ми солодким сном дрімали,
Аж опівночі почули, як ангели заспівали.
Пастир ІІІ:
Ми прокинулись з просоння, не знали, що за диво,
Чи то вогонь, чи пожежа, аж небо жаріло.
Пастир І:
Ми заспані з переляку, не знаючи, що це сталось,
Від якої це пожежі ціле небо запалилось.
Пастир ІІ: Ми довго гляділи в небо, а пожежа не вгасає,
Аж нараз ми всі почули, як ангельський хор лунає.
Пастир ІІІ: Як ми пісню цю почули, зрозуміли, що це сталось,
Дари забрали із собою й за зорею поспішали.
Пастир І: Не багаті тії дари, що ми несли із собою,
Бо ми пастирі убогі стережемо овець в полі.
Пастир ІІ:
Тому взяли ми з собою маленьке ягнятко,
Щоби веселило Господнє Дитятко.
Пастир ІІІ:
А я приніс бочку меду калачиків дитині,
Щоби Бог благословив врожай на Вкраїні.
Пастир І:
Як ми дари там складали, Дитя забавляли,
А ті три царі з востоку до вертепу поспішали.
Коляда: «Тріє царі»
Цар І:
У сні ангел нам явився і сказав іти в країну,
Де народ терпів іздавна страшні муки і руїни.
Цар ІІ:
І ми скоро повставали, дари взяли із собою
І до міста Вифлеєму поспішали піхотою.
Цар ІІІ:
Так ішли ми за три доби, а дороги ми не знали
І кого лиш зустрічали, про дорогу всіх питали.
Цар І:
Так зайшли ми до Ірода, питаючи про дорогу,
А цар Ірод з тої чутки зайшов в смуток і тривогу.
Цар ІІ:
І сказав: «Ідіть шукайте, щоб дали мені ви знати,
Бо я хотів би Йому свій поклін віддати.
Цар ІІІ:
Як ми вийшли від Ірода, стали далі мандрувати,
А в сні ангел нам явився і почав отак казати:
Цар І:
«Уставайте, ідіть далі та Ісусу поклін дайте,
А проклятого Ірода по дорозі обминайте,
Цар ІІ:
Бо він хоче Христа вбити і шукає лиш причини,
Щоб хитро дістатися до Господньої Дитини».
Стрілець:
Я – стрілець, з війни вертаю і до міста Вифлеєму,
До Господнього Дитятка дороги не знаю.
Козак:
Я також іду у Вифлеєм, із дороги збився,
Поки я зайшов до вас, добре наблудився.
Стрілець: Гаразд, брате, підем разом Дитя привітати,
Щоб позволив землі мирну волю дати.
Козак: Втішно мені, мої браття, з вами мандрувати,
Бо вже годі на ворнім по степу блукати,
Краще з вами в оцю хвилю в хаті перебути
Та зі сходом сонця в небі вихром в Вифлеємі бути.
Стрілець:
А вже сонце засіяло, та ходімо, браття милі,
І віддаймо дари свої Господній Дитині
Цар І:
Як прийшли ми до вертепу, дари іскладати,
То я приніс Христу в дари срібло, злото і брильянти,
Щоби наша Україна була щаслива і багата.
Цар ІІ:
А я приніс Христу кадило, щоби пахло всім на диво,
Щоб кадилом цим колись наповнив Бог світ увесь.
Цар ІІІ:
І я приніс в дари пахуче миро Господу Христу
І молитись почав щиро.
Мошко (жид):
Добрий вечір, пани мої, що тут у вас за гої,
Чого воно посходилось і чого так зажурилось?
Пане-господарю, як ся маєш, чому не п’єш, не гуляєш?
Коли б ти зайшов до мене, щось купив би ти у мене,
В мене є всілякі речі, все смачне з моєї печі.
А ви чого тут прийшли до отої хати?
Не могли б зайти до мене переночувати,
Трохи душу закріпити та ще й погуляти?
Пастир ІІ:
Ні-ні, мошку, не гуляєм, бо із Вифлеєму йдемо,
Ми до Ісуса ходили з поклоном ід Нему.
Мошко:
Що-що, ви були у Месії, а хто вам про це сказав,
Що Месія народився, що царем Він світу став?
Пастир І: Ангел Божий з неба нам про це оповістив.
Мошко:
А хто знає, що то ангел? Може, то шахрай?
Причепило собі крила і дурить світ, ай-вай.
Цар І
Ох, ти жиде, ти огидо, зневажаєш ти святе,
Як поза вуха дістанеш, заспіваєш вмить не те.
Мошко: Що-що, ти мені грозиш, ти думаєш, що ти цар?
Скажу Іродові я – голова вже не твоя.
Пастир ІІ:
Мовчи, проклята жидовино, настав вже інший час,
Ти, як муха, згинеш і не прийдеш більш між нас.
Сура:
Ой, які ви мудрі гої, поламали би ви ноги свої,
Щоб вам руки покрутило, щоб вам печінки погнили,
Щоб тобі язик усох, щоб ти сам здох,
Аби ти сам пропав, аби тебе чорт узяв!
Чорт:
Уха-ха, уха-ха, хто тут мене споминає, хто помочі благає?
То ти, суро, а тепер прощавай та за мене не забувай.
Цар ІІ:
Ох, недобре ми зробили, що ми жида образили,
Бо як Іродові скаже, всіх в тюрму він нас пов’яже.
Ангел: Не лякайтесь, Божі діти, і нічого не журіться,
Лиш голосіть усім людям, що Христос прийшов на світ.
Не лякайтесь злої сили та Іродової тюрми,
Господь Бог вас охоронить, лиш Богу моліться ви.
А Бог то все перемінить, тую вашу всю біду,
Лиш на славу заспівайте пісню Господу Христу.
Коляда: «В Вифлеємі новина»
Ірод:
Що за крик такий зробили, може, царя Ірода зганьбили?
Я вас всіх тут покую і поведу у тюрму!
Стрілець:
Та нас нема за що кувати,
Ми ідемо Дитяти поклін віддати.
Ірод:
А це що за тілький нарід, чого посходились ви,
Чого мене обминули і до мене не зайшли?
Цар ІІІ:
Ні, ми вас не обминули, бо дорогу іншу мали,
Ми збилися із путі та зайшли аж ген сюди.
Ірод:
То брехня, що ви блудили, але мене обминули,
Щоб я не знайшов Месію, тую вашу надію.
Ну, говоріть, що ви чули, чи в Месії ви вже були,
То скажіть ви, де він є, бо вже військо моє йде!
Цар І:
Ні, не скажем ми ніколи, хоч будемо ми в неволі.
Ірод:
Зараз прийде військо моє і будемо всі шукати,
Щоб знайти тую Дитину і їй голову відтяти.
Ангел: Схаменися, лютий кате, шкода тобі вже шукати,
Ти не знайдеш те Дитя, бо його вже тут нема.
Досить ти вже нагулявся, людських дітей навбивався,
Ти пропасти мусиш нині із землі святої,
Не поможе твоє військо, а поглянь ти позад себе,
Вже смерть стоїть біля тебе,
Щоби голову твою стяти, душу в пекло передати.
Ірод:
Чого ходиш ти за мною, бачиш, що я маю зброю,
Як я меч свій підніму, твої кості рознесу.
Cмерть:
Ні, меча твого я не боюся, я прийшла по твою душу,
Щоб голову твою стяти, душу в пекло передати.
Ірод:
Ні-ні, смерточко, подари, отим пастушкам голови зітни,
А крім того, що в стаєнці народився, на престол мій запосівся.
Смерть:
Ні, царю, цього не буде, ці пастушки добрі люди,
Я прийшла їм послужити, а тобі голову скосити.
Ірод:
Паде моя корона, а де ж моя оборона?
Смерть:
Шкода вже тобі благати і військо своє ждати,
Мусиш нині помирати, бо то Бог мене послав
І так мені наказав, щоб я душу твою взяла,
Чорту в руки передала.
Чорт:
Уха-ха, уха-ха, ох голубчику мій милий, аж тепер ти будеш мій,
Все тебе я підмовляв, щоб ти Бога ображав, у розкошах проживав,
Пив-гуляв, бенкетував, за Ісусом уганяв.
Ти не думав умирати і рахунок Богу здати,
Лишень пив-гуляв і мені душу запродав,
Аж тепер, брате коханий, підеш в пекло разом зі мною
І на сьомий день обкипиш смолою.
Тепер підеш, пане-брате, тії гроші відробляти,
Тії золоті монети, що давав ти на бенкети.
Козак:
Ірод вже не має влади, вже не буде в світі зради.
Ангел:
Прощавайте, добрі люди, хай спокій віднині буде,
Щиро Господа благайте, дітей своїх навчайте,
І до школи посилайте, щоб до церкви все ходили,
Щиро Господа молили.
Коляда: «Слава Богу»
ТОП
ВідповістиВидалитиЯЦКІВ ХАРОШ
ВідповістиВидалити